Батьки зробили неможливе, щоб поховати героя в рідному Рені.
21 липня жителі міста Рені попрощалися з 19-річним Станіславом Топала, який загинув 3 квітня при захисті Маріуполя. Якби не наполегливість батьків, наш герой не знайшов би останнього притулку на рідній землі.
…Закінчивши профтехучилище, Стас отримав цивільну, але вирішив пов'язати своє життя з армією. Присягу він склав за кілька місяців до війни.
24 лютого Станіслав Топала став на захист своєї країни – і виконав свій військовий обов'язок до кінця. Він загинув під час оборони Маріуполя, у важких вуличних боях.
Про те, як це було, батькам розповіла мешканка Маріуполя, яка того дня не встигла сховатися до підвалу.
Загону ЗСУ загрожувало оточення. Жінка чула, як командир наказав: «Стас, вперед!». Солдат кинувся через вулицю – але був убитий кулею снайпера. Загін зрозумів, що шлях вперед відрізаний – і відступив до району металургійного комбінату імені Ілліча, де тримав оборону ще два тижні.
Лише за два тижні, коли канонада стихла, жителі змогли вийти із підвалів. Навколо було багато вбитих мирних громадян і лише один воїн. Вони загорнули тіло молодого бійця в покривало та поховали прямо у дворі. Одна з жінок залишила у себе документи Стаса (знайшли їх у касці солдата), фото яких виклала до соціальних мереж. Так жителі міста Рені Вікторія та Костянтин Топала дізналися про загибель сина.
Понад три місяці батьки намагалися отримати тіло сина, щоб поховати його на рідній землі. Вони досягли неможливого. В окупованому Маріуполі тіло було ексгумовано і в процесі обміну 30 загиблих було доставлено до Києва — для подальшого поховання в братській могилі.
Однак тіло Станіслава Топала, до якого мешканка Маріуполя доклала документ – посвідчення водія, вдалося ідентифікувати ще й за татуюванням: на правій руці у нього був вибитий доберман, а на плечі лев.
Батьки наполягли на тому, щоб тіло передали для поховання у місто, де боєць народився та виріс.
17 липня мати Віка виїхала до Києва. З останніх фінансових можливостей вона сплатила катафалк. Так, через 108 днів після загибелі Станіслав повернувся додому.
Його нагороду – орден за мужність третього ступеня (посмертно) батьки отримають згодом.
Про те, як місто Рені прощалося зі своїм юним героєм – у репортажі на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
