Пішла з життя людина-легенда своєї епохи.
На 76 році життя від нас пішов назавжди Петро Васильович Дахіна, людина-епоха для села Плавні та всієї Ренійської громади.
Ця звістка сьогодні відгукнулася болем у багатьох серцях.
…У кожне значуще для мене, журналіста, свято обов'язково дзвонила одна людина – це пенсіонер із села Плавні Петро Васильович Дахіна. Я могла забути про день свого Ангела – він не забував.
Знаю, що Петро Дахіна дзвонив не мені одній – багатьом людям, з якими так чи інакше був пов'язаний його життєвий шлях.
Думаю, у нього, колишнього керівника, був великий список людей із зазначенням їхніх професійних свят, днів народження та іменин. Причому вітання були завжди ретельно підготовлені та супроводжувалися віршами.
Так, такий він, справжній лідер, не забував людей, кожному приділяв персональну увагу і сам отримував велике задоволення від спілкування.
Як громадські діячі радянського часу Петро Дахіна починав кар'єру з комсомольської роботи. Потім був парторгом, проявив себе й у господарській діяльності – якийсь час очолював колгосп.
Активним залишився і після виходу на пенсію, завжди цікавився життям країни, області, своєї рідної Ренійської громади, стежив за публікаціями у пресі.
Спілкуватися з Петром Васильовичем було завжди цікаво – не лише як із начитаною людиною, але і як із носієм житейських мудростей.
Він дуже пишався своїми дітьми, тішився успіхами своїх уже дорослих онуків. «Розумієш, онуки це коли готовий все віддати!» — так він одного разу висловив до них свою любов.
— Петро Васильович завжди був на зв'язку, часто запитував, як почуваються інші ветерани, — розповідає голова ради ветеранів Валентина Степаненко. – Він дуже любив своє село, землю та завжди переживав, коли був неврожай. Будучи на пенсії, сам любив займатися домашнім господарством, багато років тримав індиків. Він із ними навіть розмовляв – вони йому відповідали. Бувало, дзвоню, спілкуємося, а птахи галасують: «Вони думають, що я не з вами, а з ними говорю — і відповідають», — сміявся Петро Васильович.
Як нам стало відомо, останнім часом Петро Дахіна жив зі своєю дочкою у с. Долинське.
Похорон відбудеться 4 листопада у селі Плавні.
— Про Петра Васильовича можна багато розповісти, — каже староста села Плавні Олена Кара. — Я розпочинала свою трудову діяльність 1991 року у сільраді, коли він її очолював. Завжди казав, що треба давати дорогу молодим та ділився своїм досвідом. Коли Петро Васильович вийшов пенсію, надавав велику допомогу своїм наступникам. Якщо треба щось дізнатися про історію села чи якогось його мешканця старшого покоління, ми дзвонили Петру Васильовичу – він усе й усіх пам'ятав. Дуже трепетно любив свою дружину Віру Василівну, завжди намагався велику частину роботи по дому брати на себе. Від себе особисто та від усіх мешканців села приношу глибокі співчуття родині покійного, світла йому пам'ять. Мені так шкода, що Петро Васильович більше ніколи не подзвонить.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
