Сусіди розповіли, чому поважають сім'ю Чоботар
4 січня в боях поблизу села Озаранівка, що під Бахмутом, загинув житель міста Рені Іван Чеботар. Йому було 32 роки.
Іван Чоботар став на захист України у 2019 році, він був учасником АТО. Зазнав поранення, повернувся до цивільного життя. Але все одно говорив про те, що хоче повернутися в стрій. Так і вчинив. Він потрапив на Донецький напрямок, де тривають запеклі бої. І повернувся додому на щиті.
Сусіди, які сумували разом із родиною Чеботар, розповіли, що Іван був дуже товариським, дружив з усіма хлопцями та дівчатами свого мікрорайону.
— Він дружив із моєю донькою Тетяною, вони однолітки, – розповідає Наталія Погорєлова. – Саме вона зателефонувала мені та повідомила, що Ваня загинув. Для мене це велике горе, адже Ваня для мене був сином. У дитинстві Ваня часто приходив до нас у гості. Він любив техніку, любив спілкування. У нашому мікрорайоні Ваня був першим захисником усіх своїх однолітків, ніколи нікого не давав образити. Ставши дорослим, завжди був привітним: привітається, запитає, як справи? Загалом із сім'єю Чеботар ми познайомилися у 1989 році, коли вони оселилися на вулиці Леніна, нині Соборна. Я знаю, що дядько Костя Чоботар – не місцевий, він приїхав до Рені з Молдови. Разом зі своєю дружиною Валентиною вони з нуля збудували будинок. Взагалі вони – великі трудяги та дуже чуйні люди. У мене, бувало, не вистачало грошей до зарплати. Якщо я зверталася до сусідів із проханням позичити грошей, ніколи не відмовляли. Дядько Костя працював ковалем у радгоспі «Откормочний», був трактористом. Окрім цього, завжди тримав поросят, відгодовував їх – дітей піднімав. У них із тіткою Валею троє дітей – Марія, Костя та Ванечка. Батьки виховували добре, були вимогливими. Загалом сім'я дуже дружна.
Багато добрих слів сказала про сім'ю героя і вчитель опорного ліцею Галина Лебедєва, яка багато років жила по сусідству:
— Ваня був 1992 року народження, а мій син Олег на рік старший, і вони товаришували, разом ходили до шостої школи, — розповідає педагог. — Я його знала як дуже хорошу дитину — Ваня був чесний, вихований. І це не дивно, адже батьки дуже добрі. Тато працював у радгоспі, мама на різних роботах, у свій час на ринку торгувала. Про те, що Іван загинув, мені сказав син. Він попросив мене прийти на похорон і проводити Ванечку в останню путь. Сказав: «Ваня – товариш мого дитинства».
Про те, як ренійці прощалися з полеглим захисником України, який похований на Алеї слави, – у репортажі на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
