Друзі сім'ї розповіли, яким був захисник України у мирному житті.
9 жовтня жителі Ренійської громади попрощалися з ще одним захисником України — Євгеном Бугаєвим, старшим сержантом десантно-штурмової роти морської піхоти.
Після широкомасштабного вторгнення країни-агресора Женя вирішив однозначно — стати на захист Батьківщини. Він сказав: «Я маю бути там…».
Він був єдиним сином своїх батьків.
— Батьки Женєчки – Микола та Галина – це прекрасні люди, вони виховали такого сина, який цінував своє життя, життя інших людей і тому він пішов у перших лавах захищати нашу Україну, – каже друг родини Марія Трофименко. – Дуже боляче, що батьки втратили свою дитину, але я їм сказала: «Женєчка загинув, щоб Україна жила, і вони мають пишатися таким сином». Я розумію, що це гучні слова, але Женєчка справді виріс у сім'ї, де завжди була повага один до одного, повага до близьких, сусідів, колег.
Друг родини Галина Абрамова розповідає, що у Євгена були незрівнянні стосунки з батьками, а коли разом зі своєю дружиною Оленою та донечкою вони йшли містом, всі захоплювалися: яка гарна родина!
2006 року Євген закінчив Ренійську гімназію, здобув вищу освіту в Ренійській філії Дніпропетровської академії економіки та права імені Альфреда Нобеля. В останні роки ходив у море, працював на благо сім'ї.
Як розповів учитель фізкультури Микола Загорський, Євген був міцним хлопцем.
— Я підтримую зв'язок із випускниками, які у різних регіонах країни захищають нашу Україну, таких знаю не менш двадцяти, – розповідає вчитель Ренійської школи №2. — Насправді їх значно більше, колеги мені підказали ще десять імен. І ми навіть не знали, що Женя Бугаєв теж на фронті… Ми не маємо повної інформації, але серед випускників Ренійської гімназії багато хлопців на фронті, вони захищають нас, нашу Україну. З інших шкіл чимало хлопців також на фронті. Женя загинув. Сьогодні всі вчителі згадували, що він був чудовим хлопчиком, вихованим, дуже добрим. Однокласники Жені, котрі прийшли на похорон, розповіли, що він був великим патріотом нашої країни.
— Я працювала разом із батьком Жені та пам'ятаю цього хлопчика з дитинства, – згадує Марія Трофименко. – Він був дуже активним та цікавим – йому все було цікаво. Я просто дивувалася тому, скільки питань задає ця дитина! Але при цьому він був дисциплінованим: достатньо було одного погляду тата.
Про те, як мешканці Ренійської громади проводжали в останню путь свого героя – у репортажі на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
