«Найбільшу ціну платять хлопці, які не повертаються з фронту…» – Олександр Урбанський, співзасновник Благодійного фонду «Придунав'я».
Чотири універсальні квадрокоптери, які можуть виконувати бойові завдання, передав бійцям ЗСУ Благодійний фонд Урбанського «Придунав'я».
— Вони не просто розвідувальні, а бойові, і добре зарекомендували себе, — розповідає співзасновник благодійного фонду «Придунав'я», заступник голови Одеської облради Олександр Урбанський. — Від військових підрозділів продовжують надходити заявки на такі квадрокоптери.
У березні-квітні цього року наш фонд планує придбати та передати ЗСУ ще чотири одиниці. Квадрокоптери, які можуть виконувати бойові завдання, за ціною перевершують автомобілі, які ми надсилали підрозділам ЗСУ.
-Нам відомо, що за перший рік широкомасштабної війни фонд «Придунав'я» відправив на фронт 46 автомобілів. Чи триватиме робота у цьому напрямку?
— Так, якщо будуть заявки. Усього за рік фонд «Придунав'я» справді передав підрозділам ЗСУ 46 позашляховиків різного класу, це були пікапи, мінівени, вантажівки, а також автобуси.
Кожна автівка – це окрема історія і окремий подвиг багатьох людей. За допомогою своїх друзів та знайомих за кордоном ми знаходили необхідні авто. Їхні продавці, як правило, погоджувалися доставити машини до кордону, але заїжджати на територію України відмовлялися. Спочатку нам доводилося шукати водіїв віком понад 60 років, щоб вони могли виїхати за кордон та забрати авто. Тут виникали питання наявності закордонного паспорта, елементарного знання іноземної мови тощо. Полегшало, коли запрацювала програма «Шлях», що спростило перетин кордону волонтерам. Я особисто перегнав сім автомобілів.
Як ви розумієте, це не нові авто, і у кожного були свої нюанси. Кожну машину ми ремонтували, щоб передати ЗСУ у надійному технічному стані.
В зоні активних бойових дій транспорт часто потрапляє під обстріли, ламається та руйнується через екстремальні умови експлуатації, тому на фронті є постійна потреба в автомобілях.
Деякі машини після пошкоджень нам вдається відновити та відправити назад на фронт. Ми співпрацюємо зі СТО, які теж хочуть надати допомогу ЗСУ: майстри проводять ремонт авто безкоштовно, а фонд «Придунав'я» закуповує необхідні запчастини. Але деякі автомобілі, які ми передавали ЗСУ, вже не підлягали ремонту, бійці були змушені залишати їх у полях. Наразі ми очікуємо на постачання ще п'яти автомобілів, які також пройдуть техобслуговування та будуть передані ЗСУ.
Також ми отримали заявку від Ізмаїльського підрозділу тероборони, якому потрібні два автомобілі, працюємо над цим питанням.
-У перші дні війни, пам'ятаю, все починалося з «їжів»…
— Так, за рік широкомасштабної війни Благодійний фонд Урбанського «Придунав'я» неодноразово змінював вектор своєї діяльності. Спочатку на Ізмаїльському судноремонтному заводі було поставлено на потік виготовлення протитанкових «їжів» та «часників» для забезпечення безпеки мешканців населених пунктів. Згодом потреби змінилися, і ми взялися за виробництво пічок-буржуйок для військових. Загалом протягом року на фронт відправлено більш ніж 1000 пічок-буржуйок.
Ми співпрацюємо насамперед із тими бригадами ЗСУ, які воювали на південному напрямку. Ми вдячні їм за те, що вони зробили все можливе, щоб вистояти на Миколаївському напрямку, допомогли зберегти нашу улюблену Одесу, і, більше того, вибили ворога з нашого Херсона. Наразі ці військові підрозділи перекинуті на інші напрямки, але ми продовжуємо співпрацю.
-Коли агресор розпочав цілеспрямоване знищення об'єктів інфраструктури, і регіони України залишалися без електропостачання, виникла потреба у додаткових постачаннях генераторів – ви з братом працювали і в цьому напрямку.
— Так, в умовах енергетичної нестабільності установам і медичним закладам населених пунктів Бессарабії передані десятки генераторів різної потужності – від 7 кВт до 150 кВт. Оскільки на внутрішньому ринку ціни на них були невиправдано високими, ми купували генератори у виробників: таким чином, за ті самі гроші можна було придбати більше одиниць. Вийшла Постанова Кабміну про те, що митні платежі на ввезення генераторів не стягуються, але на практиці іноді на митниці починали вигадувати проблеми. Однак ці питання дуже швидко вирішувалися, а митники, котрі намагалися створювати проблеми, вже у митниці не працюють.
-Основна місія Ренійської громади – експорт українського зерна та допомога ВПО. Як, на вашу думку, громада з цими завданнями справляється? Що із досягнень вражає?
— Всі громади, які розташовані далеко від фронту, вражають своєю гостинністю. Люди, які втратили абсолютно все, вони булі прийняті всіма громадами Придунав'я – Ренійською, Вилківською, Суворівською, Саф'янівською. Вразила наша готовність об’єднатись заради перемоги. Наші гості отримали прихисток. Я не чув, щоб хтось скаржився на те, що був покинутий напризволяще, що приїхав на південь України і не знав, куди подітись.
Що стосується експорту зернових, то цю місію виконує не тільки Ренійська громада, приймає участь взагалі все Придунав'я. Коли були перекриті порти Великої Одеси, всі порти, всі термінали на Дунаї стали воротами експорту нашої зернової продукції.
Ренійський порт у минулому переживав важки часи, були великі борги по заробітній платні. Коли пішли великі об’єми вантажів, керівництво Ренійського порту в першу чергу закрило всі борги по заробітній платні, почали розвивати підприємство.
Ренійська громада цьому теж посприяла, тому що під’їзна інфраструктура до Ренійського порту не була готова до такої кількості вантажівок. Керівництво громади зробило все можливе, щоб з’явились відстойники, у деяких місцях розширили дороги – це теж позитивно вплинуло на обсяги, які перевантажуються через Ренійський порт, і, як наслідок, позитивно вплинуло на економіку підприємства.
-Олександре Ігоровичу, ви нещодавно провели звітну прес-конференцію за підсумками роботи фонду «Придунав'я» за перший рік війни. І вам було поставлено питання: скільки коштів фонд направив для надання допомоги ЗСУ та ВПО?
— Відповім на це питання так: найбільшу ціну платять хлопці, які не повертаються з фронту… Тому про наші фінансові витрати недоречно говорити.
Благодійний фонд Урбанського “Придунав’я” з перших днів війни активно включився в процес допомоги тим, хто боронить нашу країну, адже ми розуміли, що саме від кожного з нас залежить мирне майбутнє нашої країни. Ми з братом надавали допомогу в облаштуванні і організації харчування територіальної оборони Ізмаїла. Ми продовжуємо співпрацювати і з підрозділами тероборони, і з прикордонниками, і з Нацгвардією. Зокрема, надана допомога у придбанні десятків тон дизпалива для військових та цивільних потреб.
Близько 40 тон продуктів харчування та засобів гігієни ми надали переселенцям та громадянам, які опинилися у скрутному становищі.
Співпрацюючи з європейськими фондами, на одному з наших підприємств виділили склад, куди надходила європейська гуманітарна допомога, яка потім прямувала ВПО та хлопцям на фронт, що було необхідно особливо в перший період війни, коли постачання ще тільки налагоджувалося.
Зараз вектор нашої допомоги змінено, ми перейшли переважно на постачання техніки, про що я вже сказав.
На жаль, війна триває. А це означає, що ми з братом Анатолієм Урбанським, народним депутатом України, продовжуємо нашу роботу заради мирного та спокійного майбутнього нашої країни.
Користуючись можливістю, хочу висловити величезну подяку своїй команді, адже тільки спільними зусиллями ми можемо зробити набагато більше корисних справ, ніж поодинці!
У єдності наша сила – разом переможемо!
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
