Переселенці шокували і взялися за роботу.
У попередній публікації за допомогою волонтера Любов Хлипавки ми порушили тему навали в місті Рені бродячих собак. З настанням весни починається новий етап їх розмноження – що робити?
Такої кількості безпритульних тварин немає в жодному місті!
Своєю точкою зору поділилася з нами наша співвітчизниця Яна Муляр, яка 30 років прожила у Маріуполі, а на початку війни переїхала до Миколаєва, оскільки у рідному місті було небезпечно. Коли у 2022 році почали масовані атаки Миколаєва, Яна була змушена переїхати з сім'єю ще глибше в тил – так вона опинилася у місті Рені, родина винайняла житло у «Пентагоні».
Так ось, перше, що вразило Яну в південному містечку, – неймовірна кількість бездомних собак та котів:
— Я прожила у двох містах, але такої кількості бездомних тварин я там не бачила! – розповідає Яна Муляр. – У місті Рені немає такого будинку, немає такого під'їзду, біля якого не перебувають якісь тварини. А скільки їх біля баків для сміття! Мене вразило ставлення до тварин деяких місцевих жителів, неприпустимі методи боротьби з проблемою. Хто бачив, як від пігулки півгодини в муках гине тварина, той зрозуміє... А у Рені такі пігулки продають в аптеках у вільному доступі.
Довелося перебороти страх і взяти в руки шприц
Яна розповідає, що їй самій ніколи не доводилося лікувати тварин:
— Але коли на моїх очах помирав від отруєння черговий собака, мені довелося взяти до рук шприц і перебороти свій страх. Психологічно мені було дуже важко, але я розуміла: якщо зараз не зроблю укол, ще один собака загине. А в Рені всі собачки — такі симпатичні, одна красивіша за іншу!
У вільний від роботи та сімейних турбот час Яна стала освоювати нову для себе науку – порятунок та лікування тварин. Шукала інформацію в інтернеті, підключилася до групи місцевих волонтерів-зоозахисників, які вже мають досвід. Вони підкинули контакт ветеринара-переселенки, яка якийсь час жила в Рені:
— Вона вже повернулася до Одеси, але телефоном ветлікар, подяка їй велика, консультує, які препарати при отруєнні давати тварині, в яких дозуваннях, — розповідає Яна. — Мені довелося навчитися заміряти у тварин температуру і навіть робити підшкірні крапельниці. У мене з'явилася однодумка Інна, яка приїхала до Рені з Донецької області – нас зблизили ці нещасні тварини. Інна допомагає і морально, і фінансово, адже медикаменти є дорогими. Разом у районі «Пентагону» ми вже врятували чимало чотирилапих. Хворих поміщаємо до підвалу п'ятиповерхівки, де і лікуємо. Спускатися до цього підземелля – ще те «задоволення», але разом нам легше.
Робіть хоч щось!
Нові мешканки міста Рені поставили на утримання деяких тварин, підгодовують їх.
Опіка — це добре, але не вирішує проблему зростання чисельності популяції.
– Ми почали з Інною шукати інформацію про те, які благодійні фонди можуть допомогти, – розповідає Яна Муляр. — Так, у вересні минулого року в Рені приїжджала бригада, проводили стерилізацію: ми теж підключилися, принесли кілька тварин із нашого двору – так познайомились із місцевими волонтерами. Але це – крапля у морі, безпритульних тварин дуже багато. Стерилізацію треба проводити постійно: відпрацювала одна бригада – одразу починаємо пошук іншої. Багато людей говорять, що стерилізація не вирішує проблеми, не скорочує популяцію бездомних тварин. Але якщо не займатися стерилізацією сьогодні, їх кількість тільки збільшуватиметься!
Зв'язавшись із благодійним фондом, який пообіцяв приїхати до Рені наприкінці березня, Яна з Інною пішли на прийом до голови Ренійської громади Ігоря Плєхова: потрібна допомога, адже самим волонтерам не впоратися.
— Мер сказав, що допоможе та призначив відповідальною секретаря міськради Оксану Єфименко, — розповідає Яна. – Нам треба, щоб міськрада допомогла поселити бригаду, організувати харчування. Ще потрібне приміщення для проведення операцій та перетримки тварин після неї. Нам обіцяно допомогу. Сподіваємося, що цього разу місцеві жителі будуть активнішими. Я вважаю так: якщо ви стурбовані бездомними тваринами, візьміть хоч по одному вуличному песику і принесіть на стерилізацію – робіть хоч щось!
Стерилізація плюс відповідальність
Яна, як і всі активісти «Ренійського товариства захисту тварин», переконана, що зупинити зростання безпритульних тварин може лише стерилізація. Однак ця робота, ці колосальні витрати сил, часу та грошей будуть зведені нанівець, якщо жителі Рені, всі без винятку, не навчатимуться поводитися з своїми домашніми тваринами.
— Якщо розумієш, що не хочеш цуценят чи кошенят, один раз вкладись у стерилізацію, і проблем більше не буде, – каже Яна. — Перше завдання – обмежити народжуваність, щоб потім не годувати та не лікувати.
Отже, стерилізація та відповідальність – два наріжні камені. Але є інші методи скорочення популяції безпритульних тварин.
— Як я бачу, робота має вестися одразу за низкою напрямків, — каже Яна Муляр. — Хотілося б організувати консультації із фахівцями з ветеринарною освітою, щоб нас навчили як правильно надавати тварині допомогу, виходжувати. Потрібно проводити інформаційну роботу – необхідно просвітлювати людей, постійно говорити про те, що ти не маєш права підняти руку на тварину, її захищає закон. Треба розширювати групу активістів: робота велика, і одна людина ніколи не потягне, разом – ефективніше.
— Тварини — це маркер нашої душі, який підсвічує наші людські якості, — сказала на закінчення Яна. – Сьогодні заважає тварина, завтра заважає дерево, а післязавтра заважає сусід. Якщо людина співчуває до тварини, вона співчуває всім довкола.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
