Завдяки їй Ренійський район став місцем зустрічей найкращих вчителів усієї Одеської області.
Пішла у найкращий світ корифей педагогіки Ренійської громади із 45-річним стажем Софія Федорівна Ратушненко.
— У 1984 році Софія Федорівна була призначена директором Ренійської ЗОШ №2, вона прийняла справи від Миколи Миколайовича Балабана, — згадує директор школи №2 Віра Іванівна Гулько. — Вона була напрочуд енергійним керівником і бралася за будь-яку роботу. Пам'ятаю, як вона разом із майстрами робила у школі плінтуса, допомагала нам, вчителям, вішати на вікна штори перед початком навчального року. Вона вміла залучити спонсорів, щоб у школі було зроблено необхідний ремонт, оформлено кабінети. 1990 року Софію Федорівну призначили на посаду начальника районного відділу освіти, в роботу якого вона з перших днів внесла багато нововведень. У ті роки на Одещині часто проводилися виїзні засідання методичних об'єднань вчителів, але оскільки наш Ренійський район був маленький і найвіддаленіший, до нас колеги ніколи не приїжджали. Софія Федорівна змогла зламати цю ситуацію: у вересні 1990 року вона очолила райвідділ освіти – і вже у жовтні ми приймали вчителів усієї Одеської області з географії. Окрім відкритих уроків, позакласних заходів, які ми показували колегам, Софія Федорівна організувала для них дуже цікаву програму: вона возила географів до Новосільського, де була переправа через Дунай. Вона показувала місцевість, де Дунай зустрічається із Прутом. Це було настільки цікаво, що потім до нашого району гості почали приїжджати часто. Ми, сторона, що приймає, намагалися тримати високий рівень, постійно працювали над собою. Софія Федорівна була не лише талановитим організатором, а й дуже творчою особистістю – вона вигадувала неординарні заходи, до яких були задіяні всі школи Ренійського району.
Трудова книжка С.Ф. Ратушненко свідчить про те, що свою педагогічну діяльність після закінчення Ізмаїльського педінституту вона розпочала 1966 року у селі Котловина, потім кілька років працювала у селі Етулія. Переїхавши до Рені, працювала у восьмирічній школі №6, потім була заступником директора з навчально-виховної роботи у ЗОШ №3.
…Коли С.Ф. Ратушненко в 1994 році пішла з посади головного вчителя району, вона повернулася до гімназії, де викладала українську мову та літературу. І на педагогічному шляху проявила себе: 1998 року Софія Федорівна стала переможцем районного конкурсу «Учитель року».
Вже будучи на пенсії, Софія Федорівна з 2003 по 2006 рік очолювала Муніципальний центр раннього розвитку дитини – це новий для міста Рені напрямок вона вела з великим ентузіазмом.
І ще є одна сторона її життя, про яку знали тільки найближчі люди:
— Чоловік Софії Федорівни переніс важкий інсульт, шість років був лежачим, і вона його доглядала, — розповідає В.І. Гулько. – При цьому Софія Федорівна ніколи не подавала вигляду, що їй важко: з дому вона, як і раніше, виходила ошатною, з позитивним настроєм і вміла свій оптимізм передати іншим. А ще вона була прекрасною мамою та бабусею. Два місяці тому ми вітали Софію Федорівну із 80-річним ювілеєм…
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
