У місті Рені відбулася подія, яка б точно здивувала головного героя.
Іван Великодний, який пішов у кращий світ двадцять років тому, нарешті отримав свою персональну виставку. І хоча сам він на відкритті бути не зміг, його картини говорили за нього красномовніше за будь-які промови.
Іван не був художником у класичному розумінні – він працював шкіпером у портофлоті. Та який шкіпер! Крім керування суднами, він володів глибинною різкою металу, а ще був майстром на всі руки у будівництві. Масштабна була людина. Не дивно, що для експозиції його полотен знадобився великий зал морвокзалу, портовик працював з розмахом: якщо вже малювати, то так, щоб захоплювало дух!
Іван Антонович був закоханий у творчість класиків живопису та вирішив робити копії відомих полотен. Він брав репродукції з радянських журналів (а вони, скажімо прямо, були якості «так собі»), розкреслював їх на квадратні сантиметри і кожен переносив на велике полотно.
Звісно, через неякісні репродукції картини Івана Великодного відрізнялися від оригіналів, але шкіпер не засмучувався – він ще більше старався!
Моряки привозили йому фарби, він замовляв їх великими партіями. У сім'ї досі зберігається ціла валіза тюбиків – не встиг Іван Великодний все використати.
Працівник порту ніколи не позиціонував себе зіркою мистецтва, не претендував на славу і не влаштовував виставок. Хоча картини нерідко дарував родичам та друзям, а на підприємстві малював плакати з охорони праці. Уявляєте, від Рубенса — до лозунгу «Дотримуйся техніки безпеки!»
— Тато жодного разу в житті не був у музеї, – розповідає його дочка Олеся Єременко. – Він просто не мав часу. Працював у порту за змінами, допомагав містянам з ремонтами. А ще завжди мав ціле подвір'я живності – свині, кури, індики, кролики та навіть нутрії. Тому за кисті міг братися лише зимовими вечорами.
Іван родом із Сумської області, де його батьки були заможними селянами з двома коровами, конем, десятьма свинями та сотнею качок. Він так ріс, не уявляв життя без господарства.
Олеся згадує один епізод з дитинства:
— Тато три місяці працював над великим полотном, залишалося небагато. Якось він вийшов із кімнати, а я, п'ятирічна дитина, вирішила роботу закінчити. Взяла пензлики – і пішла собі розмахувати по картині. Реакція батька була несподіваною: він тільки посміхнувся і сказав: «А, може, наша Олеся стане знаменитою художницею?'"
У їхньому домі картини висіли у три ряди!
— Мама мріяла про модну меблі-стінку, – сміється Олеся, – але куди її поставити, якщо по всіх стінах картини?
Виставка робіт шкіпера, які не становлять художньої цінності, але вражають масштабом виконаної роботи, викликала у жителів Рені справжній фурор. Організатори – колектив обласного центру національних культур у місті Рені закликали подумати над феноменом Івана Великодного, який малював просто для душі. Адже творчість – це справжня арт-терапія, особливо актуальна в наш жахливий час.
Якщо ви хочете надихнутись творчісттю Івана Великодного, завітайте на морвокзал, у колишнє кафе «Пристань»: виставка працюватиме по буднях до 30 червня, з 14.00 – 18.00.
Якщо немає часу чи просто дістала спека, – дивіться відкриття виставки на Ютуб-каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
