Згадують уроки математики та уроки життя від Олени Дмитрівни Маргаза.
Щороку 24 грудня Олену Дмитрівну Маргаза (Айтовську) чекає на сюрприз. Вже чверть століття минуло відколи вона провела свій останній урок математики в Ренійській школі №4 і вийшла на пенсію, а її учні ніколи не забувають прийти з букетами квітів і привітати з днем народження.
— Так шкода, що день народження у мене взимку і не можу прийняти у домі всіх. Було б улітку – розставили б столи у дворі та всі разом добре посиділи, – каже іменинниця.
Три роки тому, коли Олена Дмитрівна відзначала 80-річний ювілей, до неї прийшли представники її шести випусків.
— Всі ми – велика родина Олени Дмитрівни, – каже Олена Вакарчук (Сари). – В неї було шість випусків. Наш у 1967 році був першим. Ми, народжені у 1949—1950 роках, найдоросліші її учні, нам вже за 70 років. Наймолодшим учням, народженим у 1977 році, вже за 45… Багато уваги Олена Дмитрівна приділяла кожному з нас. Спогадів дуже багато. Шкільні вогники, виїзди на природу, де влаштовувалися свята золотої осені. У нас у школі був катер і вантажний автомобіль, ми сплавлялися Дунаєм у село Новосільське, де був табір, а машина підвозила продукти. Там були змагання – який клас краще готує. До нас приходили шефи – прикордонники із собаками, показували, як їх дресирують. Запам'яталися весняні зльоти на стадіоні «Водник». Завдяки Олені Дмитрівні ми познайомилися з пам'ятками Одеси, Полтави, Ізмаїла. І, звичайно, неможливо забути, як на випускному вечорі ми разом зустрічали світанок на Дунаї… Я пишалася тим, що навчалася у четвертій школі, в ті роки у місті Рені сильними вважалися лише дві школи – друга та четверта. У 1967 році четверта школа випустила чотири класи – три з молдавською мовою навчання та один із російською.
Так, у Ренійській середній школі №4 викладання велося молдавською та російською мовами. У молдавських класах навчалися хлопці та дівчата із найближчих молдавських сіл – Долинське, Лиманське, Орлівка, Кишлиця-Прут, Слобозія-Маре. Олена Дмитрівна Маргаза була одним із тих педагогів, які віртуозно читали свої предмети двома мовами.
Їй самій пощастило бути ученицею Івана Федоровича Марашлеця, саме він переконав Олену вступити на математичний факультет Тираспольського педінституту. У своїй юності вона не лише навчалася, але, як і багато студентів тих років, працювала на будівництвах – у Казахстані будували корівники для худоби, збирали врожай.
У 1962 році після закінчення інституту Олена Дмитрівна з дипломом фахівця повернулася до рідної школи. За 34 роки педагогічної діяльності О.Д. Маргаза навчала не лише дітей, вона ділилася своїми знаннями та досвідом із колегами, очолюючи методичне об'єднання математиків району.
— У 1977 році, коли минуло 10 років після закінчення школи, Олена Дмитрівна вирішила зібрати нас, своїх перших випускників, – продовжує спогади Олена Вакарчук. — Пам'ятаю, як ми з колясками (багато мали маленьких діточок) заздалегідь готувалися до цієї зустрічі, заповнювали анкети. Поєдналися з російським класом, де класним керівником була Бінора Григорівна Лужецька, вчитель історії. Зустріч випускників 1967 року відбулася у ресторані «Бригантина». Багато дівчат прийшли з чоловіками, а наші хлопці – з дружинами. Олена Дмитрівна попросила кожного з нас по черзі розповісти, чого вдалося досягти за 10 років.
Випускники 1967 року організували зустріч і у 2017 році, на честь 50-річчя закінчення школи. На цьому святі спогадів Олена Дмитрівна сказала своїм 67-річним випускникам:
— Мені дуже приємно бачити всіх вас – таких гарних, розумних та надійних людей. За останні 50 років я не чула про вас жодного поганого слова!
Олена Дмитрівна має великий архів — фотографії випускників, їх листи, вірші, твори. Добрі спогади, успіхи колишніх учнів – це те, що надає сили.
Сьогодні випускники 1967 року Катерина та Анатолій Іщенко, Євген та Валентина Дяченко, Олена Вакарчук, Федір Головчук, Дмитро Максимов, Василиса Максим, Римма Касапова, Марія Катранжи та Марія Григоренко привітали свого педагога:
— Дякую за те тепло, яким Ви оточували кожного з нас, за мудрі поради. Нехай кожен день приносить маленькі радощі, а в душі завжди буде весна, земна благодать. Дякуємо за те, що Ви у нас є, і ми, як і раніше, можемо бути щасливими від живого спілкування з Вами.
Про те, якою душевною була зустріч випускників четвертої школи за мирні часи, — у репортажі на каналі «Новини Рені»
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
