У нас гість: навіщо провідний видавець України приїхав до Бессарабії?
Днями у Рені та інші міста Українського Придунав'я відвідав генеральний директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький. Свій вояж керівник одного із провідних видавництв України пояснив так:
— Я вважаю дуже важливим зрозуміти ситуацію із бібліотеками у максимально далеких від центру регіонах. Мене дуже хвилює, що відбувається на Закарпатті та Бессарабії. Для того, щоб регіон став повністю українським, потрібно, зокрема, щоб інформаційна сфера стала українською.
Олександр Красовицький стверджує, що видавці орієнтуються на читача: якщо буде попит на книги російською мовою, то вони також друкуватимуться.
— Якщо говорити про тираж загалом, то на сьогоднішній день 85% літератури друкується українською мовою, приблизно 3% – російською та 12% іншими мовами, – каже О. Красовицький. – Але якщо взяти від кількості назв, то російською мовою виходить приблизно 10%.
Останнім часом ціни на друковані видання зросли, тому що в період воєнного стану ціни на папір піднялися вдвічі — у світі суттєво підвищився попит на целюлозу. Як розповів А. Красовицький, спочатку це було спричинено тим, що країни Африки почали використовувати памперси, для виробництва яких потрібна целюлоза.
– В останній період часу вся планета мілітаризується, зростає виробництво вибухівки, а, як відомо, до складу пороху входить целюлоза, – каже А. Красовицький. – Тобто целюлоза йде від виробників паперу до виробників вибухівки. Цей процес, на жаль, поки що наростає, тому книги дорожчатимуть. Нині в Україні ціни на книги нижчі, ніж у країнах Європи, але ця різниця зникатиме.
Незважаючи на військовий стан, видавці України збільшують обсяги виробництва. Якщо говорити про видавництво «Фоліо», то щомісяця обсяги зростають на 5-7%. Однак у розрахунку на душу населення в Україні випускається одна книга на рік, тоді як у країнах Європи цей показник у 6 – 12 разів вищий.
— У громадських бібліотеках держав Європи книга живе 7 — максимум 12 років. Якщо вона зачитана, її списують та змінюють на іншу. Якщо вона в ідеальному стані, значить, нікому не потрібна – і її теж списують, – розповідає фахівець.
На жаль, бібліотеки Ренійської громади не можуть дозволити собі таку розкіш: на полицях можна зустріти книги, яким 50-60 років.
— Якщо в останні роки ми отримували по 2-3 тисячі книг на рік, то у воєнний час надходжень немає жодних, — розповідає провідний бібліотекар відділу комплектування Ренійської публічної бібліотеки Тетяна Кокалко. – Не виділяють кошти навіть на періодичні видання: ми їх виписуємо за допомогою спонсорів, а також беремо гроші зі свого спецрахунку. Наразі книжковий фонд поповнюється лише за рахунок того, що нашій бібліотеці дарують книги мешканці громади.
Яка література зараз користуються найбільшим попитом у читателей, як працюють друкарні за умов війни, і хто може виділити гроші на оновлення книжкових фондів публічних бібліотек – у репортажі на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
