Як я проміняла Париж на байдарки — і залишилася живою

У цьому поході здійснилися ще дві мої таємні мрії!

Діти вже котрий рік схиляють мене до поїздки: «Париж! Париж! Ейфелева вежа! А я у відповідь: "Хочу сплавлятися на байдарках». Погодьтеся, залізяка нікуди не втече, а мої роки йдуть – у сімдесят похід на байдарках вже стане проблематичним.

За справу взявся мій зять Ярослав – природжений лідер та менеджер із походів до Карпат. Він дав клич — і виявилося, що байдарки не мені однієї сняться.

Сплавлялися Дністром на кордоні Івано-Франківської та Тернопільської областей, де річка відносно спокійна, адже вся моя фізпідготовка – це тренування пальців на клавіатурі.

Боже мій, яка там краса! Дністер звивається як величезна змія — за кожним поворотом новий пейзаж.

Не менше враження справила наш інструктор Оксана Корсун — жива легенда! Все її життя пройшло в горах та на річках, на байдарках та велосипедах. А зараз, під час війни, вона з командою волонтерів ще й рятує чотирилапих сиріт у прифронтових зонах. У нашій експедиції нас супроводжували три її підопічні дворняги. Хвостаті швидко опанували всі правила сплаву на байдарках. Ну, хіба що не гребли.

У цьому поході справдилися ще дві мої таємні мрії! Промчатися на квадроциклі зі швидкістю світла пересіченою місцевістю нічного лісу і – о, Боже!— поринути у крижаний душ великого водоспаду.

Коротше, Париж із його Лувром якось без мене обійдуться, а ці емоції, цей адреналін, ці спогади – вони безцінні!

Подробиці цієї шаленої пригоди – у наступному репортажі.

Антоніна БОНДАРЕВА

Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.