Герой-чорнобилець мріє про те, щоб фермери заклали гранатові сади – і готовий надати розсаду.
Житель міста Рені Петро Мургоч, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, на своїй присадибній ділянці вже три роки вирощує розсаду граната двох сортів – червоний та рожевий.
Наш земляк вважає, що гранатові дерева мають прикрашати кожну присадибну ділянку та мріє, щоб хтось із фермерів Придунав'я заклав цілий гранатовий сад. Він сам уже почав викорчовувати на своєму городі столовий виноград, щоб якнайбільше посадити гранатів. Чому?
— Я закоханий у це дерево, – розповідає Петро Миколайович. — Воно з'явилося у нас на городі вісім років тому, коли дружина з невісткою купили саджанці на базарі в Ізмаїлі. Перші плоди були вагою по 950-980 г — просто величезні! Потім, коли дерева стали давати більше плодів, вони, звісно, зменшилися у розмірі. Гранат дуже корисний для здоров'я. Я – діабетик, були випадки, коли цукор піднімався до 23 ммоль/л, тобто втричі вище за допустиму норму — і я потрапляв до лікарні. Зараз, коли гранати дозріли, і я щодня з'їдаю по 3-4 плоди, практично відмовився від таблеток. Виявляється, гранат вважається природним інсуліном. І взагалі, у цих плодах дуже багато корисних речовин для організму людини – я помітив, що почуваюся краще. Я просто захоплений цим деревом!
У місті Рені багато хто знає героя-чорнобильця Петра Миколайовича Мургоч, подвиг якого відзначений Золотою зіркою «Герой Чорнобиля», медаллю «Рятівник людства» та іншими нагородами.
Колишній водій Ренійського порту був серед перших ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Він був покликаний військкоматом 1 травня 1986 року, коли ще ніхто не знав про трагедію у Чорнобилі. Вже 6 травня Петро Миколайович, водій пожежної машини, розпочав роботу на території станції. Він робив ходки до річки Прип'ять, набирав воду і змивав із будівель радіоактивний пил.
Згодом лікарні стали частиною життя ліквідатора.
— А тепер для мене двигуном життя став мій сад, – розповідає Петро Миколайович. — Яким би не було самопочуття, а треба вставати, йти, доглядати сад, який дарує мені стільки задоволення.
Наш земляк вирощує у своєму саду абрикоси, айву, груші, а також екзотичніші дерева – зізіфус, хурму та ківі.
Якщо ви бажаєте побачити сад нашого земляка, дивіться репортаж на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
