Два місяці тому молодший сержант розписався з коханою дівчиною.
23 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання під Покровськом, що на Донеччині, загинув мешканець села Новосільське Борис Михайлович Доброта.
— Наш Борис став на захист України з перших днів широкомасштабної війни, його призвали 6-го березня 2022 року, — розповідає його класна керівниця Віоріка Мітіоглу. – Ніхто не здивувався рішенню нашого юного земляка. У нашому класі, а це був випуск Новосільського ліцею 2015 року, всі дівчатка завжди були під захистом Борі, він нікому не дозволяв їх ображати. Він був дружнім і вірним у дружбі, на Бориса завжди можна було покластися. Навчався на середні бали, рівно з усіх предметів, дуже любив уроки фізкультури. Отримавши атестат, вступив до Ізмаїльської «дев'ятки», на матроса-моториста. Закінчивши училище, пішов служити. Ми всі дуже пишалися Борисом – він не став уникати термінової служби, хотів стати чоловіком-воїном, справжнім захисником.
Як розповіла педагогиня, після армії Борис у море так і не пішов, працював в Ізмаїлі, там мав улюблену дівчину.
— Наскільки мені відомо, буквально два місяці тому вони офіційно оформили свої стосунки, розписалися, хоч уже давно були разом, — розповідає В. Мітіоглу. — Востаннє Борис був удома перед Новим роком, але недовго, лише кілька днів.
Віоріка Мітіоглу розповідає, що всі, хто знав Бориса, переживали за нього і чекали на звістки з фронту.
— У соціальних мережах Боря викладав різні фото та відео патріотичного характеру, – розповідає класна керівниця. — Він вірив у перемогу, був справжнім патріотом, і ми дуже пишалися тим, що у нас такий захисник.
Педагогиня розповіла, що дитинство Бориса пройшло у дуже дружній родині.
— Його мама, мешканка села Плавні Людмила Доброта, вийшла заміж за жителя Новосільського Валерія, який став для Борі не вітчимом, а справжнім люблячим та дбайливим батьком. Взагалі вся новосільська родина прийняла та полюбила Борю. У ньому душі не чула бабуся, мама Валерія, а також дві його сестри, котрі стали люблячими тітоньками. Всі вони розповідали про хлопчика з великою теплотою, а коли Борис пішов на фронт, пишалися ним. Звістка про загибель Бориса стала величезним ударом для всіх його близьких, вчителів, однокласників, для всього села. Світла пам'ять нашому Герою.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
