Про підприємця, який був закоханий у свою справу і навіть у найпримхливіших покупців.
Пішов із життя підприємець Віталій Некульсян. Ця звістка вразила багатьох жителів Рені. І мене. Я познайомилась із Віталієм Миколайовичем під час спільної роботи у складі депутатського корпусу минулого скликання. І перейнялася до нього повагою за те, що він завжди принципово відстоював інтереси своїх земляків.
…Коли я нікуди не поспішала, що бувало дуже рідко, завжди любила зазирнути до магазину Віталія Некульсяна. Так, потрібен був час, щоб цим явищем у нашій торгівлі насолодитися.
В останній візит я стала свідком як молода пара закоханих, збираючись на день народження, підбирала подарунок. У засобах молоді люди були обмежені, а ефект хотіли зробити величезний і вони вибирали чашку. Вони обирали її вже півгодини – і весь цей час Віталій Миколайович невтомно пропонував їм нові й нові варіанти. Та ще з жартами-примовками, з якимись маленькими, але смачненькими життєвими історіями.
За дивним збігом обставин і я того дня вирішила здійснити свою давню маленьку мрію – придбати велику, але гарну чашку для чаю. Так, щоб заварити – і засісти за статтю на півдня, періодично сьорбаючи.
Віталій, дізнавшись про мету мого візиту, про значущість чашки у моїй творчій діяльності, не тільки запропонував мені всі можливі варіанти, а й зробив цілий екскурс у специфіку виробництва чашок, розповів усі плюси та мінуси керамічного, фарфорового та скляного посуду, додав інформацію про виробників і про те, як покривають кераміку глазур'ю.
— У мене в магазині тільки тарілок чотириста видів, хоча ще нещодавно було сорок, — гордо говорив власник магазину. – Працювати – так працювати, я так вважаю!
І справді, не важливо, чим людина займається у своєму житті – чи пасе овець і робить бринзу, чи вирощує породистих цуценят: важливо, щоб вона була закохана у свою справу і пишалася результатами своєї роботи.
Віталій Миколайович пишався тим, що ціни у його магазині нижчі. Що навіть у період великої війни йому вдається налагодити постачання посуду до Рені з багатьох регіонів України, де він ще виробляється.
Віталій Некульсян був закоханий у свою роботу. Він міг довго розповідати про переваги ножа, якогось добрива для огірків чи сковороди. А ще дуже пишався тим, що саме до нього приходило багато переселенців, які приїжджали до Рені в тому, в чому бігли з-під бомбардування.
— Тарілки та ложки точно ніхто з собою не брав, — розповідав Віталій. — Мені приємно, що мешканці Рені рекомендували їм мою крамницю. І я від себе теж намагався чимось допомогти переселенцям: комусь презентував сковороду, комусь каструлю. Я – сивий чоловік, для фронту вже не годжуся, але я допоможу чим можу.
…Я планувала написати інтерв'ю з власником посудного магазину до Трійці, коли у нас прийнято дарувати молодятам посуд.
Той випадок, коли замість інтерв'ю я пишу такий некролог.
…У мене на робочому столі – велика чашка для чаю. На продаж якої Віталій витратив півгодини свого життя.
З сьогоднішнього дня для мене ця чашка набуває особливого значення.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
