Як батько покинув рідну хату, але калину врятував, розповів Григорій Ляшенко.
В обласному центрі національних культур, що працює в місті Рені, вперше відбулось незвичайне свято — калинове. Мова йшла про калину – один з головних символів України.
— З давних давен в Україні рубінові ягоди калини символізували мужність людей, що пролили кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами, — розповідає завідуюча методичним відділом ОЦНК у м. Рені Ольга Бабіна. — Калина – це символ рідної землі, батьківської хати та дівочої краси. Вважалося: хто не садить біля дому калину, а, ще гірше, коли її викорчовує, тому не почути найніжнішої пісні — її може подарувати лише калинова сопілка. Було повір’я: якщо зробити сопілку з калини, обов’язково народиться син.
Захоплюючі легенди про калину розповіли керівниця народного театру «Соняшник» Галина Дюріс, методистки ОЦНК Вероніка Мунтян і Ніна Іванова. А учасник свята Григорій Ляшенко згадав зворушливу історію про те, як його батько рятував свою калину:
— Село, де я народився, було розташовано у плавнях Дніпра, і коли почали будувати Кременчуцьку ГЄС, на його місці запланували водосховище, — розповідає Григорій Ляшенко. — Коли ми та мешканці інших сіл вимушено переселялись на інше місце, батьки мої не змогли залишити калину під водою. Батько викопав калину й яблуньку «білий налив», забрав їх із собою та посадив на новому місці проживання. Зокрема, калину він посадив біля колодязю, і вона виросла на чотири метра висотою, була красивою, розлогою та давала багато паростків. Мешканці села їх викопували і саджали біля своїх хат. Коли я переїжджав у місто Рені, я теж викопав у батька паросток калини та посадив біля дому по вулиці Дунайській.
Що сталося з калиною сім’ї Ляшенко в Бессарабії, який експонат приїхав в Рені з Петриківки, що цікавого дізнались учасники калинового свята і що куштували – в репортажі на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
