Люся, яка допомагає військовим, шукає люблячу родину
Цієї пори року темніє рано. Оксана Добріогло спокійно вигулювала свого пса, аж раптом тишу розірвало моторошне, нелюдське виття. Жінка кинулася на звук і заціпеніла: біля сараю в жахливих конвульсіях билася величезна собака. Це була Люся — 65-кілограмовий алабай, яку знають і люблять всі волонтери.
За хвилину на місці вже був військовослужбовець Іван, який опікувався собакою. Рахунок йшов на секунди. Телефонні дзвінки, сирени в голові... Через лічені хвилини на місті злочину були Світлана, Аліна, Люба. Аптекарка Олена примчала з коробками ліків.
Ситуація була критичною. Оскаженіла від болю тварина — це 65 кілограмів некерованих м’язів. Люся могла вкусити тих, кого ще вчора ніжно лизала в щоки. Але попри небезпеку треба було рятувати собаку.
Волонтери накинули товсту ковдру, навалилися гуртом, притискаючи собаку до землі. Аліна, з надлюдським спокоєм, одну за одною вводила ін’єкції. Вісімдесят ампул.
Наступного ранку Люся була між життям і смертю. Вона ледь розплющувала очі. В її погляді читалося лише одне питання: «За що?»
Люся знає, що таке людська жорстокість. Колись вона була домашньою, але «господар» просто виштовхнув породисту собаку за поріг. На вулиці красуня-алабай перетворилася на живу тінь — коли її знайшли волонтери, вона була настільки виснаженою, що не могла навіть стати на лапи.
Тоді на допомогу прийшли військові. Вони забрали Люсю до себе, ділили з нею свої пайки. Хлопці — Петрович та Іван — стали для неї справжньою родиною. Подругами Люся вважала Світлану та Любов, які два тижні щодня приходили лікувати її від запалення легень, приносили смаколики та ніжно чухали за вухом.
Волонтери зібрали 5 тисяч гривень та запросили ветеринара з Ізмаїла, який стерилізував собаку.
Згодом Люсі знайшли «роботу». Вона стала на пост — охороняти дрова, які військові самотужки заготовили собі на зиму. «Наша Люся служить в ЗСУ», — жартували бійці.
Так, собака-алабай – це серйозний охоронець. Люся сумлінно виконувала свої обов'язки. Але за характером вона чемна, товаришувала з безпритульними собаками, що живуть навкруги, і не реагувала на численних котів. Хто міг побажати смерті вихованій собаці?
— Можливо, хтось хотів вкрасти ці дрова. План простий: помре собака — заходь і бери, — з гіркотою каже Любов Хлипавка, активістка ГО «На варті захисту життя». — Зараз біля сараю хлопці встановили камеру відеонагляду. Якщо вбивця повернеться — його обличчя побачать усі.
Але в повітрі зависло інше, набагато болючіше питання: якщо злодій повернеться, чи встигнуть волонтери врятувати Люсю наступного разу?
Дійшли висновку: Люсі потрібен дім. Родина, яка ніколи не зрадить.
— Ми дякуємо кожному мешканцю Рені, хто долучився до збору коштів на лікування, стерилізацію та порятунок Люсі, — каже Любов. – Сподіваємось, що такої красуні і розумниці пощастить – вона потрапить у добрі руки.
Якщо в у вас є бажання прийняти Люсю в сім'ю, звертайтесь за телефоном до журналістки Антоніни Бондаревої: 067 488 61 24.
Про те, як ГО «На варті захисту життя» займається стерилізацією безпритульних тварин, у репортажі на каналі «Новини Рені»:
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!