В’ячеслав Тіхня нарешті потрапив в музей, прочитав блискучу лекцію — і був запрошений на роботу.
В Ренійському історико-краєзнавчому музеї відбувся завершальний захід проєкту «Адвокація підготовки Плану безбар’єрності в Ренійській громаді», який реалізувала громадська організація «Наша спадщина». Це була лекція В'ячеслава Тіхні, який вразив своїми знаннями і власною історією стійкості.
Як відомо, у Рені, Ізмаїлі та інших містах ще існують бар’єри для людей, що пересуваються на кріслі колісному. Проте В'ячеслав на «відмінно» закінчив школу, поступив в Гуманітарний університет і здобув диплом бакалавра. Однак шанувальник історії ніколи не відвідував місцевий музей – за браком пандуса.
Потрапити у музей молодий фахівець зміг лише після реалізації проєкту ГО «Наша спадщина», в рамках якого в закладах культури, зокрема Ренійському музеї, були встановлені зручні пандуси.
Після монтажу пандусу історик В’ячеслав Тіхня вперше відвідав Ренійський історико-краєзнавчий музей.
В’ячеслав Тіхня, нарешті, зміг познайомитись з експозиціями музею і відразу помітив «білу пляму» в історії міста. Він запропонував висвітлити тему «Міфи про місто Рені другої половини 1Х – ХХ століття». Історик поставив собі за мету спростувати давно нав'язані державою-агресором наративи про те, що саме Російська імперія, під юрисдикцією якої з 1877 по 1917 перебувала Бессарабія, відіграла визначальну роль в економічному та соціальному розвитку даного регіону. Навпаки, довів В’ячеслав Тіхня, у розвитку краю відіграли значну роль саме уродженці цього багатонаціонального регіону. Відповідні докази і численні документи він знайшов в Ізмаїльському, Одеському і Київському національному архівах, де по крихтам збирав інформацію, що не вистачало.
Ірина Тіхня подякувала ГО «Наша спадщина» за реалізацію проєкту, що відкрив для людей з інвалідністю і маломобільних громадян нові можливості.
Сестра В’ячеслава Ірина Тіхня розповіла, що перед зустріччю, яка була присвячена Дню міста, доповідач хвилювався: він вперше у своєму житті виступав в ролі лектора.
«Я брату завжди кажу: твоя найголовніша мета, твоя місія – показали іншим людям, іншим діткам, в яких, можливо, є якісь порушення здоров’я, які невпевнені в своїх силах, що вони мають право мріяти, здатні досягнути своєї мети, жити цікавим й повноцінним життям», — каже пані Ірина.
Після лекції, яка пройшла на одному подиху, директорка музею Галина Маратаєва запропонувала В’ячеславу посаду у штаті музею: «Нам дуже потрібен такий освічений фахівець!»
Ця пропозиція стала для В’ячеслава несподіванкою, але він не вагався: «Як такому можна відмовити? У нас була плідна праця, що призвела до лекції, тому, звичайно, ніяких відмов – працюємо!»
Новина була зустрінута бурхливими оплесками зали. Мешканці міста тепло подякували В'ячеславу за цікаву лекцію та сфотографувалися з ним на згадку про цю подію.
Жителі міста Рені раді знайомству з молодим істориком В’ячеславом Тіхня, який відтепер працюватимемо в музеї.
Своєю думкою поділилася мешканка міста Рені Евеліна Букатіч: «Лекція була дуже цікавою, багато нової інформації. Я досі не знала, що в нашому місті живе такий обізнаний історик. Мені дуже приємно, що В'ячеслав Валерійович працюватиме у нашому музеї. Взагалі, проєкт «Адвокація підготовки Плану безбар’єрності в Ренійській громаді», який реалізувала ГО «Наша спадщина», допомагає відчувати плече один одного, що дуже важливо в складний період широкомасштабної війни в Україні».
Голова ГО «Наша спадщина» Галина Маратаєва відзначила, що тема бербар’єрності дуже актуальна: «У нас в громаді є люди, яким ми повинні зробити належні умови, за яких вони будуть жити повноцінно: це особи з інвалідністю, літні люди, жінки з маленькими дітьми. З фронту повертаються хлопці після поранень, які потребують більшої нашої участі. Ми вдячні нашим партнерам, завдяки яким нам вдалось не лише встановити пандуси в закладах культури і поліклініці, але й у співпраці з Ренійською міською радою розробити План заходів з реалізації Національної стратегії із створення безбар’єрного простору на період до 2030 року. Цей документ, що був схвалений рішенням виконкому Ренійської міської ради, і дасть змогу послідовно працювати в цьому напрямку».
Нагадаємо, що Адвокаційна кампанія втілюється громадською організацією “Ренійська районна організація “Наше наследие” у межах проєкту «ЗНАМИ” – змінюємо, навчаємо, адвокатуємо, менторимо інклюзивно», який реалізується ГС Ліга Сильних за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені під час кампанії погляди та вміст допису є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) – гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.
На фото зверху: В’ячеслав Тіхня (ліворуч) взяв участь в завершальному заході проєкту «Адвокація підготовки Плану безбар’єрності в Ренійській громаді».
Антоніна Бондарева
Фото авторки.
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
