Заступник директора ПрАТ «Виноградар» бачить два шляхи подальшого розвитку виноробства.
24 лютого 2022 року для Алет Усамової, як і для всіх громадян України, життя перекинулося. Вона змушена була закрити свій ресторан в Одесі, який у 2017 році створювала з нуля. Вона попрощалася зі своїм колективом і приїхала додому до Рені.
«Іноді у своєму ресторані я сама посуд мила…»
— Якщо чесно, війна змусила мене зробити крок, на який я не могла зважитися, — я хотіла повернутися до Рені, — зізналася бізнесвумен. – При створенні свого ресторану я працювала керуючою відділеннями банку в Одесі. Почали з ремонту приміщення, який зайняв дев'ять місяців: все робилося з нуля, як я говорю з проводочків. Усі дев'ять місяців я поєднувала роботу в банку з ремонтом та організацією бізнесу. Це ніяк не впливало на роботу банку: до ресторану я їхала вечорами і там проводила всі вихідні, контролюючи роботи.
Алет зізналася, що в Одесі намагалася пропонувати роботу саме ренійцям, що для неї завжди важлива атмосфера в колективі, щоб люди знаходили між собою спільну мову, і у важкі хвилини могли підмінити одне одного.
— У мене немає корони — іноді у своєму ресторані я сама посуд мила, — розповідає Алет. — Бувало, що посудомийка захворіє, клієнтів у ресторані багато, кухарі смажать-шкварят, офіціанти збиваються з ніг, а посуд накопичується. І я його з задоволенням мила…
«Чечня на той час була суцільним Бахмутом…»
Слово «війна» сім'ю Усамових супроводжує з 90-х років минулого століття, коли почалася перша чеченсько-російська війна.
— Напевно, складно порівнювати, де війна страшніша. Війна в Бахмуті страшніша, ніж сьогодні в Одесі. А Чечня на той час була суцільним Бахмутом... Під час одного з обстрілів загинула татова двоюрідна сестра: з двома онуками вона бігла в укриття... Їх так і поховали, поряд. Наприкінці дев'яностих тато забрав свою маму, нашу бабусю, у Рені. У ті роки я була дитиною і особливо не замислювалася над тим, що відбувається на батьківщині моїх батьків. Але, пам'ятаю, було страшно.
Відповідаючи на запитання, яку країну Алет Усамова вважає своєю Батьківщиною – Чечню чи Україну, вона відповіла:
– Рені! Працюючи в Одесі, я таки відкрила ресторан не чеченської, а безсарабської кухні. Хоча чеченську кухню я знаю. А безсарабській кухні мене навчили ренійські кухарі.
«Тато, бувало, навіть спав на підприємстві, кинувши на стільці фуфайку…»
Алет каже, що для неї безумовним авторитетом є батько — Ахмед Алійович Усамов. Він приїхав до Рені наприкінці сімдесятих років молодим фахівцем – працювати на винзаводі технологом.
— Втім, який винзавод — кілька бочок було ... Тато, бувало, навіть спав на підприємстві, кинувши на стільці фуфайку. Якось він вирішив почастувати співробітника чаєм, а той образився. Тато щиро не розумів, чому? Потім йому розповіли, що на Бессарабії чай пропонують лише хворим, зазвичай людей частують вином. І таких кумедних історій я знаю дуже багато…
«Не кажи «гоп», поки не перескочиш» …
Якщо говорити про виноградарство та виноробство, то ця галузь в Україні переживає складні часи. Станом на 2021 рік 69% вина, яке стоїть на прилавках магазинів – імпортне.
Алет, як фінансист та економіст, запропонувала своєму батькові розвивати підприємство ТОВ «Виноградар» за двома напрямками – експорт та реалізація вина на українському ринку, але у пляшці.
Однак Алет Ахмедівна не стала розвивати цю тему, пам'ятаючи прислів'я: «Не кажи «гоп», доки не перескочиш».
Окрім бізнесу, Алет Усамова знаходить час для громадської роботи в ролі депутата Ізмаїльської районної ради. Більше того, вона стала радницею голови Ізмаїльської районної ради.
Чому цю роль було запропоновано саме їй? Чи впливає кавказьке виховання на становлення бізнесвумен та громадського діяча? Скільки мов знає Алет Усамова? Як вона займається волонтерською діяльністю у період війни? І, зрештою, як вона відпочиває? На ці та багато інших питань – в ексклюзивному інтерв'ю каналу «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
