Минулого року у місті Рені з'явилася перша патронатна родина.
Від сім'ї опікунської такого роду сім'я відрізняється тим, що забезпечує дітям із кризових сімей тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію.
На жаль, не всі дорослі справляються з роллю батьків, і на період кризи, коли їхні діти перебувають у небезпеці, соціальним службам доводиться втручатися. На нетривалий час дітей із кризової сім'ї можуть поселити в патронатну сім'ю.
Щоб набути такого статусу, необхідно пройти спеціальне навчання.
— Ми з чоловіком навчалися півроку, – розповідає патронатний вихователь Людмила Полівенко. — П'ять днів на роботі, субота-неділя – в Одесі, де з ранку до вечора йшло навчання! Причому, дорога та проживання в Одесі – за свій рахунок, безкоштовним було лише навчання.
Іспити подружжям було здано успішно. Але справжнім іспитом стала перша дитина, яка була передана сім'ї – новонароджена Надія.
Її біологічна мама народила двійню, і медики пророкували великі проблеми. Біологічний тато, як кажуть, умив руки, і жінка зізналася, що не готова до таких випробувань. Вона залишила малюків у пологовому будинку, відмовившись від батьківських прав. Одну дівчинку медикам не вдалося виходити, а Наденьку, яка народилася вагою 1,3 кілограма, до 2 кілограмів таки довели. З цією вагою дитину і передали до патронатної родини міста Рені.
Обстеження показали, що дівчинка має серйозні проблеми із зором – відшарування сітківки могло призвести до втрати зору. І Людмила Анатоліївна почала кожні два тижні їздити з Рені до Одеси, до інституту Філатова.
Послідовне лікування, догляд та правильне харчування – мала добре набирала вагу. Сьогодні у свої 10 місяців Надюшка впевнено стоїть на ніжках, ще трохи – і зробить перші кроки.
У патронатній сім'ї можуть виховуватись одночасно до п'яти дітей. На сьогодні у подружжя Полівенко їх троє. Чотирирічного Сашка соціальні служби привезли до Рені із Сарати. П'ятнадцятирічна Ольга – родом із села Новосільське.
– Тепер, коли перші кроки позаду, коли ми переконалися у власних силах, ми мріємо про те, щоби патронатних сімей у нашій країні побільшало, — каже Людмила Анатоліївна. — На жаль, останнім часом це стало ще актуальнішим: в Україні йде війна, є діти, батьки яких загинули. Їм потрібна наша допомога. Своїм прикладом хочемо показати, що патронатна сім'я — це любов, турбота, яких дітям не дасть жоден інтернат.
Хочете познайомитися з першою в Ренійській громаді патронатною сім'єю, побачити, як подружжя Полівенко господарює та виховує дітей, – дивіться репортаж на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
