В армії, на морі, у місті та на селі – він був універсальним.
Пішов у кращий світ лікар від Бога Павло Володимирович Долапчіу.
Його знають усі мешканці села Долинське, бо довгі роки він очолював місцеву амбулаторію, ставши сімейним лікарем для всіх долинців.
Його знають залізничники: Павло Володимирович вів прийом у хірургічному відділенні залізничної амбулаторії.
Але не багато хто знає, наскільки складною була робота лікаря на початку його кар'єри.
П. Долапчіу вступив до лікувального факультету Кишинівського медінституту. Після четвертого курсу його направили до Куйбишева, на військово-медичний факультет, і диплом фахівця він отримав уже там.
Молодий спеціаліст був направлений до Радянського району Ханти-Мансійського автономного округу, який тоді входив до складу Тюменської області. Його призначили працювати начальником лазарету авіаційно-винищувального полку.
Робота на Крайній Півночі була складною не лише через суворий клімат. Полковий хірург відповідав за здоров'я всього військового містечка, і тут міг розраховувати лише на свої знання.
Після народження першої дочки молодий лікар повернувся до сонячної Молдови. У Рені – з 1974 року.
Разом із дружиною, відомим у Рені стоматологом Оленою Іванівною Долапчіу, вирощував трьох дочок.
Сім'ю треба було утримувати – і Павло Володимирович почав ходити до рейсів судновим лікарем. Як і на Крайній Півночі, тут він теж у різних ситуаціях мав розраховувати тільки на свої знання та досвід.
Коли лікар, як кажуть моряки, зійшов на берег, багато хто дивувався з універсальності фахівця.
Павло Володимирович лікував своїх пацієнтів ще багато років після виходу на пенсію – стільки, скільки дозволяли сили.
Світла пам'ять про Павла Володимировича надовго залишиться у серцях усіх, кому він приходив на допомогу.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
