Виявилось, що два століття тому в Рені робили статуетки з глини.
У Ренійському історико-краєзнавчому музеї відкрилась чергова незвичайна виставка. Цього разу полиці зайняли фарфорові вироби (порцеляна) – всілякі статуетки, вази та посуд.
— Цими крихкими експонатами поділилися мешканки міста Рені Галина Соколова, Ніна Іванова, Ірина Єлисейцева та багато інших, – розповідає директорка музею Галина Маратаєва. – Відвідувачі музею посміхаються, розглядаючи різноманітні порцелянові статуетки, вишуканий посуд. Все настільки файне, що не відвести очей.
Серед експонатів – відомі всім Оленки, що ворожать на ромашці, і, звичайно, набір для міцних спиртних напоїв у вигляді рибок. У минулому столітті все це було майже у кожному будинку. Мало хто зберіг такі вироби з порцеляни – зараз в моді мінімалізм та одноразовий посуд.
Найстарішим експонатом виставки став супник німецької фірми «Kahla», заснованої ще в 1844 році і діючий до наших днів. Цим супником користується вже четверте покоління однієї з ренійських сімей – витончений посуд передається з покоління до покоління.
Кожен екземпляр виставки готовий розповісти свою історію – з якої нагоди було куплено, або від кого прийнято у подарунок.
— Я принесла на цю виставку вази у вигляді білих лебедів, – розповідає Ірина Єлисейцева. – Вони мені нагадують події тридцятирічної давнини, коли були відкриті кордони, і в нас точилася жвава торгівля з жителями Румунії. Пам'ятаю, побачила ці прекрасні вази і захотіла придбати. Чоловік протестував, казав, що тільки пил з них змітатиму. Але в той момент я не могла пройти повз таку красу і купила. Також на виставку я принесла два віденські кавові сервізи, які купував ще мій батько. Напевно, з тієї ж причини — вони дуже гарні. Але ми ними ніколи не користувалися: ми звикли пити каву з великих чашок, а не з «наперстків». Так і стоять ці два сервізи десятиліттями у серванті.
Дуже цікавий експонат приніс на виставку мешканець міста Рені Юрій Шлапход – це маленька статуетка хлопчика, який сидить у воді. Вона зроблена з червоної глини, обпалена, лакована та розмальована.
— Ця фігурка залишилася мені у спадок від бабусі Лушки, напевно, її повне ім'я було Лукер'я, – розповідає Юрій Шлапход. – А бабусі Лушці передала її бабуся. За моїми підрахунками, цій статуетці майже двісті років. Причому, вона місцевого виробництва: хтось у нашому місті займався таким ремеслом.
Виставка фарфору буде працювати ще тиждень – не пропустіть цю красу.
До речі, в музеї ще можна побачити картини місцевих художників. Про те, як митці працюють під час війни, про творчі здобутки Олександра Кокалко нагадає репортаж на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
