Сергій Стріжков – про пошуки загублених храмів
Як відомо, у місті Рені на сьогоднішній день існують три православні церкви. Завдяки нашим історикам та краєзнавцям, більшість виявлених історичних фактів пов'язана зі Свято-Вознесенським собором, що не можна сказати про церкви Святих Костянтина та Олени та Святого Георгія, інформації щодо яких вкрай мало.
На жаль, час стирає історію нашого міста, яку, по можливості, потрібно відновлювати. Можливо, діючі церкви не були єдиними, а були ще, непомічені істориками та краєзнавцями, про існування яких забули самі жителі. Чи допустимо це?
На сайті мормонів є кілька копій Метричних книг православних церков нашого міста за 19-20 ст. Великий інтерес представляють копії Метричних книг церкви Святого Іоанна Предтечі міста Томарово 1812 р. та церкви Преображенської міста Рейн 1828 р. Чому про них нічого не відомо в історії міста? На це запитання немає відповіді. Але можна з упевненістю сказати, що окремі фахівці, які займаються генеалогією, знають про їхнє існування у 19 ст. Настав час дізнатися про це і мешканцям Рені.
Для детальнішого вивчення цієї теми необхідно скористатися описами фондів №627, 630 Ізмаїльського архіву. По церкві Св. Іоанна Предтечі відомо, що перша збережена Формулярна відомість відповідає 1815 р., а остання — Клірова відомість 1862 р. По Преображенській церкві: перша збережена Метрична книга 1821 р., остання збережена Метрична книга 1858 р.
Збережені церковні документи не відбивають повної картини тимчасового проміжку богослужіння, так як їх кількість не відповідає кількості існуючих. Але все-таки Метричні книги, Формулярні та Клірові відомості щодо них ще існують, хай і не в повному обсязі.
Хочеться відзначити, що церква Св. Іоанна Предтечі в Кліровій відомості 1857 р. відзначена як церква Соборна Предтечівська, а Свято-Вознесенський собор вперше згадується як церква Вознесенська в Метричній книзі 1858 р. Ніяких інших церков до 1858 р. не виявлено.
Розташування церков Іоанна Предтечі та Преображенської не менш важливі, ніж їхнє існування. Для визначення необхідно скористатися топографічними картами 19 в. Так за картою «Топографическая карта частей Молдавии Бессарабии и Булгарии» 1828 можна встановити, що в місті було всього дві церкви. Одна церква знаходилася в центральній частині, інша на південний захід від першої, але не на краю міста. Визначити точне розташування церков неможливо, оскільки план міста представлений дуже схематично чи структура вулиць початку 19 в. не відповідала сучасній. Стверджувати, що у центральній частині була площа, досить складно, т.к. її неможливо відрізнити від пустирів, яких у місті було багато. Можна припустити, що у центральній частині міста могла бути церква Св. Іоанна Предтечі, т.к. лише вона мала статус Соборної церкви.
На карті «Carte du Danube» 1887 р. відзначено Свято-Вознесенський собор та церкву Св. Георгія. З невідомих причин відсутня церква Св. Костянтина та Олени. Виходячи з Відомості про церкву 1898 р., церква була побудована в 1878 р., а перша Метрична книга, що збереглася, відповідає 1879 р. Інших церков на карті не виявлено. Можливо, на той час церкви Св. Іоанна Предтечі та Преображенська не існували або в них не велося богослужіння, і вони були закриті.
Для визначення ймовірного розташування церкви Св. Іоанна Предтечі можна скористатися малюнком 1877 р., представленим у книзі [1], а також картою міста останньої чверті 19 ст, можливо складеною наступником Військово-топографічного депо. Час складання карти орієнтовно обмежений початком російсько-турецької війни 1877—1878 років. з одного боку та кінцем 19 ст. з іншого, т.к. на ній не позначена залізниця, яка на карті міста 1903 р. присутня.
Виходячи з карти, місто закінчувалося вулицею, на якій розташований «старий пологовий будинок». Ймовірна позиція автора малюнка могла бути поруч із спуском на річкову пристань, тобто. трохи більше одного кілометра від краю міста на той час. Те, що на малюнку відбито церкву Св. Іоанна Предтечі та Свято-Вознесенський собор сумнівів не викликає. Церква Св. Іоанна Предтечі знаходилася ліворуч від Свято-Вознесенського собору щодо розташування художника. Її розміри були значними, що передбачає наявність площі, де вона була або території, закріпленої за нею. І ця територія на карті є. Необхідно відзначити, що всі церкви, вказані на карті, розташовані в межах своїх територій, що мають вид «незаповненого поля». Виходячи з цього, церква св. Іоанна Предтечі могла перебувати у першій чверті «центрального парку» від центру міста. Точне місце розташування визначити неможливо через відсутність позначення її на карті. Імовірно, вона могла розташовуватись у центрі своєї площі, що відповідає місцю колишнього «літнього кінотеатру» у «центральному парку». Що теоретично підтверджує найпростіший макет, що ґрунтується на сучасній карті міста з позиціями Свято-Вознесенського собору та колишнього «літнього кінотеатру» щодо спуску на річкову пристань у порівнянні з малюнком 1877 р.
Преображенська церква була по парній стороні вулиці, на якій розташований колишній «міський хлібозавод» з різницею в один квартал від колишнього «хлібного магазину при хлібозаводі» вниз за течією Дунаю. На карті позначена як дерев'яна. Довжина закріпленої за церквою території визначається від міського хлібозаводу двома кварталами вниз за течією Дунаю. Ширина обмежена вулицею, де була розташована сама церква з одного боку та берегом Дунаю з іншого.
Примітно, що на карті не позначено церкву св. Костянтина та Олени та церква св. Георгія, що може означати їхню відсутність або незавершене будівництво під час складання картки. По церкві св. Георгія вкрай мало інформації, перша Метрична книга, що збереглася, відповідає 1879 р. Виходячи з цього можна припустити, що обидві церкви будувалися одночасно.
На карті позначено ще одну церкву, довжина закріпленої за нею території визначається від вулиці в'їзду до міста двома кварталами у бік Дунаю. Ширина обмежена кварталом, де розташований клуб «Моряків». Сама церква була дерев'яною, її місцезнаходження відповідає прилеглій території південної сторони клубу «Моряків». Назва церкви невідома, але існування перепису населення та Метричної книги церкви св. Костянтина 1874 р. у фонді №211 Кишинівського архіву наводить на думку, що це вона і є.
Існують думки, що в місті Томарово була мусульманська мечеть. Визначити її точне розташування «з чуток» неможливо, т.к. воно змінюється від версії до версії. Наприклад, краєзнавець Ярослав Козир у своїй статті [2] вказував на те, що вона могла перебувати у центрі міста. Є версії, що її місцезнаходження відповідає району кафе «Ластівка» або «Ласунка». Єдине джерело, яке свідчить про те, що мечеть у Томаровому все-таки була, це праця бессарабського історика І.М. Халіппа.
Для всіх жителів міста Рені, істориків та краєзнавців наводиться витяг з тексту книги [3]:
«Въ августѣ 1809 года жители города Томаровы писали экзарху Гавріилу: “Въ городѣ Томаровѣ мы доселѣ не имѣемъ христіанской церкви по той причинѣ, что симъ мѣстомъ владѣли противники рода христіанскаго; нынѣ, съ удаленіемъ ихъ, всѣ мы жители Томаровы возъимѣли большое желаніе выстроить каменную церковь въ сей мѣстности, на каковую постройку собрали и нѣкоторую сумму денегъ. Но такъ какъ тутъ же въ Томаровѣ находится пустая джемія, то умиленно молимъ и просимъ, чтобы намъ дано было разрѣшеніе и благословеніе Вашего Преосвященства починить (съ о мереметисим) ее и украсить всѣмъ нужнымъ на собранныя нами деньги. И – какъ воспослѣдовало въ другихъ частяхъ Бессарабіи, – усердно просимъ, чтобы, по окончаніи работъ по починкѣ и украшенію всѣмъ нужнымъ по нашему желанію, уѣздный протопопъ имѣлъ разрѣшеніе освятить ее по чинопослѣдованію Святой Православной восточной Церкви. Вашему же Преосвященству останется вѣчное поминаніе”.
На представленіе экзарха обо всемъ этомъ, сенаторъ Кушниковъ отвѣтилъ, что “не находя никакихъ препятствій къ исполненію похвальнаго ихъ (жителей г. Томаровы) предпріятія, предоставляетъ Его Высокопреосвященству привести въ дѣйствіе свое предположеніе по сему предмету”. Экзархъ написалъ резолюцію Дикастеріи: “предписать кому слѣдуетъ обратить помянутую мечеть въ церковь во именованіе святаго всехвальнаго Апостола Андрея Первозваннаго”. Но отправленный въ Томарову протоіерей Петръ Куницкій, первоприсутствующій Дикастеріи и Кавалеръ, вѣроятно по желанію жителей и съ разрѣшенія экзарха, освятилъ алтарное мѣсто “во именованіе св. Крестителя Іоанна”. Это было 4 сентября 1809 года. “Совершенное же освященіе” имѣло быть, “когда поспѣетъ иконостасъ”.»
Сергій СТРІЖКОВ
P.S. Висловлюю подяку директору музею Галині Василівні Маратаєвій за неоціненний внесок у статтю, без якого тема мечеті не була б піднята мною. Окрема подяка Антоніні Бондаревій та Валерію Кривороту за публікації мого дослідження. Сподіваюся, що моя робота була цікавою і корисною тим, кому не байдужа історія нашого міста.
Список літератури:
- «Иллюстрированная хроника войны: 1877, том первый»;
- «О ренийских катакомбах», Ярослав Козырь, 2018г. [Электронный ресурс] Общественный сайт «Рени-Одесса», URL: https://reni-odessa.od.ua/ru/o-renijskih-katakombah.html;
- «Труды Бессарабской Губернии ученой архивной коммиссіи. /Церковь св. Іоанна Крестителя въ г.Томарове (Рени)/», И.Н. Халиппа, 1900г.
