Свято для особливих людей провела церков «Свет миру».
Вчора, 20 березня, місто Рені знову наповнилося особливим світлом — тут відбувся традиційний, вже сьомий за рахунком «Вечір сяйва» /«Night To Shine» для людей з інвалідністю. Це було свято не про діагнози, а про людську гідність та щиру радість. До гостинної зали завітали 44 мешканці Рені, Ізмаїла, Болграда, а також сіл Долинське та Котловина, оточені турботою своїх рідних.
Гостей зустрічала пасторка церкви «Свет миру» Мішель Потхітер. Її поява стала символом незламності і віри: переживши важку втрату власної доньки, вона знайшла в собі сили повернутися до Рені, щоб продовжувати дарувати любов іншим. Разом із нею розділити цю мить прибула невелика делегація одновірців із Великої Британії.
Атмосфера свята була неймовірно піднесеною. Кожен гість відчув себе справжньою зіркою: прогулянки на розкішному лімузині та урочиста хода червоною доріжкою під щирі аплодисменти. Очі присутніх світилися від щастя, коли для них танцював ансамбль «Конфетті», а молодь церкви дарувала свої творчі номери.
Серед гостей був і Валерій Коліогло з Болграда, який пересувається за допомогою тростини. Його історія — про те, як важливо залишатися корисним навіть у найтемніші часи:
— Я приїжджаю в місто Рені на свято вже вшосте, — розповів Валерій. — Зараз часи дуже важкі, війна займає всі мої думки. Що я можу зробити? Як протистояти путінській навалі? У нас у Болграді є чотири групи, які плетуть маскувальні сітки для наших захисників, і я — частина однієї з них. Чотири рази на тиждень я приходжу до цеху і власноруч плету сітки для ЗСУ. Мені більше 60-ти років, свого часу я втратив чимало друзів, яких було направлено на війну в Афганістан. Зараз в мене серце розривається від болю, коли дивлюся на портрети загиблих мешканців Болграду – молодих чоловіків. Єдина мрія – закінчення війни.
У кожної людини з інвалідністю є власна боротьба. 70-річний мешканець Рені Микола Яшков здійснює власний подвиг, коли спускається з четвертого поверху.
— Я обходжусь без допомоги соціальних працівників, мені допомагають родичі і моя добра подруга Людмила Полівенко, патронатна мама, яка опікає зараз 8 дітей, але й для мене знаходить час, — розповив пан Микола. – Вони приносять мені продукти, щось смачненьке, підтримують морально. Мені важко пересуватись навіть по квартирі – болять ноги, але я самостійно себе обслуговую.
На вечері сяйва можна почути чимало історій про шалену витримку і любов до життя.
Пастор Іван Казанаклі в своїй промові подякував сім’ям, в яких є особливі люди, - саме їх щоденна підтримка допомагає протистояти недугам.
Варто нагадати, що «Вечір сяйва» — це глобальна ініціатива, яка проходить у багатьох куточках планети за підтримки відомого мецената, американського футболіста Тіма Тібоу. Сьогодні цей проєкт реалізують понад 700 церков у всьому світі, доводячи, що добро не має кордонів.
Про емоції, які панують на святі, — в репортажі на каналі «Новини Рені»:
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
