Командна робота громади дає результат.
Мешканці Болградської громади послідовно розвивають крафтове виробництво: вже 15 підприємців офіційно зареєстрували свою діяльність в цьому напрямку та наповнюють бюджет громади. Один з яскравих прикладів – родина Русєвих.
Сімейний бізнес Русєвих
Всі жителі півдня Одещини володіють традиційними рецептами бессарабської кухні, але, на відміну від інших, Сергій та Наталія Русєви вирішили на унікальних рецептах заробляти гроші.
Початок їхньої кулінарної експансії нагадував військову операцію. Русєви не пропускали жодного ярмарку – вони з'являлися там, як справжні кочовики з минулих століть: з величезними казанами, мангалами, скарами. Приїжджали Русєви на ярмарки і в Рені. Запахи смаженого м'яса зі спеціями неможливо було ігнорувати — люди йшли до них, як зачаровані.
— Спочатку на підприємстві працювали лише члени нашої родини – ми з чоловіком, син, донька із зятем, – розповідає Наталія Русєва. – Коли об'єми продаж збільшились, почали відкривати нові робочі місця. Постійно стежимо за уподобаннями споживачів. Були випадки, коли ми знімали продукт з виробництва або допрацьовували. Зараз у нас широкий асортимент – є напівфабрикати, м'ясні делікатеси, соуси до м'яса, слива до м'яса. Є солодкий асортимент – наприклад, варення із зеленого волоського горіха. Ще й пекарню відкрили. Коли до нас приїжджали туристи, ми до столу пекли хліб за місцевими рецептами. Побачили, що він іде на «ура» – вирішили постійно займатися випічкою. Виробляємо хліб за місцевими домашніми рецептами – з бринзою, з часником.
Хто хоче працювати, шукає можливості
Широкомасштабна війна боляче вдарила по бізнесу. Почалася міграція населення – виїхала за кордон частина шанувальників балканської кухні. Виникли великі проблеми з логістикою. Незважаючи на це, підприємство Русєвих продовжує працювати та активно присутнє на ринку. Як саме?
— Коли у Болграді міська рада проводить ярмарки, економічні форуми, ми завжди серед учасників, – розповідає Наталія Русєва. — Також ми знаходимо можливості та беремо участь у міжнародних форумах – представляли свою продукцію у Молдові, Болгарії, я навіть в Італії двічі була.
— Із початком великої війни ми змінили канали збуту, — продовжує ділитись досвідом технологиня підприємства Марія Драгой. — Тепер дуже багато продукції ми відправляємо «Новою поштою» в різні міста України — Київ, Одеса, Полтава, Кривий Ріг, Тернопіль. Надходять замовлення від українців, які виїхали за кордон, – їм хочеться відчути «смак батьківщини». Багато продукції їде до Болгарії, Фінляндії, Угорщини, Іспанії. Попри виклики війни, я не бачу жодних проблем. Закупівля сировини у нас налагоджена: м’ясо ми купуємо у місцевих жителів, фермерів. Спеції ми виготовляємо самі: Сергій Русєв на городі своєї мами вирощує чубрицю, мірудію. Ми сушимо ці трави, переробляємо. До речі, спеції теж мають попит. У цеху працює п'ятеро людей, плюс вся родина Русєвих: ми завантажені роботою шість днів на тиждень, а коли у нас туристи, гості чи свята, ми всі працюємо без вихідних.
Що цікаво: на підприємстві є свій етнографічний зал, який можна відвідати будь коли: протягом багатьох років Сергій Русєв йшов до його створення, збирав глечики, рушники, сундуки, інші старовинні речі – гості з задоволенням занурюються у культуру болгар України. У Сергія та Наталії є національні костюми, в яких вони зустрічають гостей.
Як міська рада підтримує крафтовиків
Те, що успішний розвиток крафтового виробництва неможливий без активної підтримки місцевої влади, у Болграді зрозуміли ще п’ятнадцять років тому.
Почали з того, що створили Фонд підтримки підприємництва (ФПП), якій наразі має статус комунальної установи.
Для просування крафтової продукції почали щороку проводити міжнародний фестиваль виноградарів і виноробів «Болградвинфест».
Щоб робота по розвитку бізнесового середовища носила постійний і послідовний характер, Болградська міськрада на початку війни, у серпні 2022 року створила ще один комунальний заклад «Туристичний інформаційний центр «Болград», що розробив вже 15 туристичних маршрутів, зокрема із гастрономічною складовою. Інформацію про них постійно отримують всі туристичні агентства, що існують на Одещині, а через соціальні мережі – весь світ.
Але це не все. У минулому році Болградська міськрада організувала і провела Міжнародний бессарабський економічний форум. Відбувся він і цього року. На форум були запрошені і приїхали дипломати і бізнесмени з Болгарії, Туреччини, Румунії, Молдови, Норвегії.
Кожному учаснику економічного форуму було надано можливість презентувати свою продукцію – організаторами було створено майданчик, облаштований тимчасовими павильонами. Тут можна було побачити м’ясні вироби місцевих фермерів, вина, навіть цілющі настойки з кісточок винограду.
«Цей форум не просто економічний майданчик, це єдність нашого регіону, це голос Бессарабії», — зазначив голова Болградскької громади Сергій Дімітрієв.
Навчання нон-стоп
Складні часи війни – це час для навчання. Туристичний центр і Фонд підтримки підприємництва проводять навчальні семінари для крафтовиків. Наприклад, один з них було присвячено темі просування крафтового виробництва: учасники отримали поради щодо використання соціальних мереж як інструменту для просування бізнесу, дізнались про можливості масштабування та залучення нової аудиторії.
Нещодавно комунальні установи — ФПП та інформаційний центр «Болград» створили довідник «Крафтовий бізнес Болградщини». Було розроблено макет, а самі крафтовики за наданим зразком надали фото та стислу інформацію.
— Зараз ми шукаємо можливості для видання цього довідника, — каже Юлія Дімітрова, керівниця туристичного центру. – Раніше ми видавали туристичні мапи Болграду та іншу друковану продукцію для гостей. Нещодавно ми розпочали роботу ще й над довідником про місцевих виробників ремісничої продукції. Ми – як методичний центр, що надає всіляку підтримку крафтовікам Болградської громади, і цінуємо довіру з боку підприємців.
Головне – не посипати голову попелом
Об’єднують зусилля і самі крафтовики Болграду. Наприкінці 2024 року була створена нова громадська організація, в яку на першому етапі об’єднались 26 виноградарів, виноробів та дистиляторів Болграду.
— Під час війни значно скоротилась реалізація крафтових вин, це пов’язане з міграцією населення, — констатує активіст ГО Валерій Абаджиєв. – Але ми не посипаємо голову пополом, а, навпаки, хочемо вивести крафт на новий рівень. Цього року наша делегація взяла участь у форумі виноробів Одещини, де представники FАО (Food and Agriculture Organization) презентували програму «Збереження засобів до існування шляхом підтримки малих виробників вина через Продовольчу коаліцію». Проект фінансується урядом Італії. Винороби Закарпатської області вже скористалися цією програмою, у нас теж є такі наміри. І от нещодавно представники FАО приїхали і до нас, у Болград, ми зібрались у місцевій адміністрації. Вели розмову про навчання крафтовиків сучасним технологіям виробництва вина — за гроші FАО. Знання – це найголовніше: в тебе може бути найсучасніше обладнання, але без знань воно не має сенсу.
Крафтова солідарність: від сирів – до ляльок
Цікаво те, що крафтовики Болграду підтримають один одного. Наприклад, у фірмовому магазині родини Петра і Галини Курдових, що займаються виготовленням широкого асортименту твердих сирів, ми побачили чимало зразків іншого крафту – ковбаски, солодощі і навіть ляльки ручної роботи.
— Ми повинні об’єднуватись, підтримувати та надихати один одного, — казала пані Галина.
Розглядаючи різні аспекти крафтового бізнесу, бачимо, що йдеться не лише про виробництво унікальної продукції, а велику послідовну організаційну роботу і консолідацію зусиль підприємців, місцевої влади та громадських організацій. За українською мудрістю: одна головня не горить, а купа палає.
Як це виглядає на практиці – в репортажі на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
