Куди крокують випускники і випускниці Долинського ліцею і молодь з Лиманського?
У місті та селах Ренійської громади відбулися вечори прощання з дитинством: юнаки та дівчата, що отримали атестати про середню освіту, зробили перший крок у доросле життя. Але куди вони крокують?
Болючі цифри від класного керівника
Катерина Асаржи, класна керівниця випускників Долинського ліцею 2025 року, ділиться сумною статистикою:
— У нас в класі п'ятнадцять учнів, але четверо ще в процесі навчання виїхати з батьками за кордон і навчались дистанційно. З одинадцяти випускників, що особисто прийшли отримати свої атестати, лише троє обрали українські виші. Сім планують навчатися у Румунії, один – у Молдові. Якщо все піде за планом, то в рідному селі залишиться лише 20% нашої молоді. Вісімдесят відсотків покидають батьківськи домівки.
Мрії, що ведуть за горизонт
Кожен випускник несе в серці свою мрію, але майже всі вони ведуть подалі від рідного дому:
Вікторія Дерменжи з блиском в очах розповідає про університет «Дунэря де Жос» у румунському Галаці: «Обрала міжнародні відносини – мрію подорожувати світом і допомагати рідним. Знаю, буде важко. Вдома ми говоримо молдовською, а тепер доведеться вдосконалювати румунську...»
Святослав Мурзак, відмінник з математики, їде до Кишинева, де має намір обрати найпрестижнішу вишу: «Там живе мій старший брат. Можливо, стану інженером. А може, повернуся додому з дипломом – життя покаже.»
Олена Дєду з мамою вирушає на рік до Чехії: «Хочемо заробити на навчання. Мрію стати поваром-кондитером, але де здобуватиму професію – в Ізмаїлі чи за кордоном – поки не знаю.»
І лише Ярослав Чобану планує залишитися в Україні: «Планую навчатися в Одесі, хочу стати розробником 3D-моделей для ігор. Вже два роки займаюся графікою – це моє покликання.»
Дмитро Куртєв йде стопами старшого брата до Румунії., на факультет інженерії та інформатики: «Не знаю, як складеться життя. Можливо, повернемося заробляти гроші на рідній землі...»
Материнське серце розривається надвоє
Олена Куртєва, мати випускника, з болем у голосі пояснює, чому діти їдуть:
— Мій старший син вже два роки навчається в Румунії, як і багато інших дітей з Долинського. Там створені неймовірні умови: безкоштовне навчання, облаштовані гуртожитки, стипендія 900 лей – це вісім з половиною тисяч гривень, більше нашої мінімалки. А якщо високі оцінки, то студент отримає 1500 лей – чотирнадцять тисяч. Я спілкуюся з нашими дітьми, що навчаються у Румунії. Всі вони страшенно сумують за домом, за селом, за своєю малою батьківщиною. Якби в Україні був мир, думаю, більшість повернулася б додому.
Село Лиманське: більшість покидає Батьківщину
Невтішна статистика і в с. Лиманське. Якщо до широкомасштабної війни приблизно 30% випускників продовжували навчання за кордоном, то у 2023 з Батьківщини поїхали 57% випускників. У 2024 році тенденція посилилася – за кордоном опинилися близько 80% випускників Лиманського ліцею: з 24 отримувачів атестата про середню освіту, лише 5 залишилися в Україні.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
