Поради від Ірини Проскуріної – для дітей і дорослих.
В громадах Ізмаїльського району, зокрема Ренійській, вже понад рік працює проект «Екстрена освіта та психосоціальна підтримка постраждалого від конфлікту населення в Україні та Молдові, особливо дівчат, хлопців, підлітків та жінок», який реалізується ГО “Регіональний аналітичний центр” у співпраці з Ренійською міськрадою – за фінансової підтримки з Іспанії.
Робота ведеться по декількох напрямках, один з яких – психологічна підтримка. Зараз, взимку, психологиня Ірина Проскуріна працює здебільшого по школам — проводить різні тренінги профілактичного характеру, направлені на зниження стресу, на перезавантаження, а також розвиваючі вправи.
— Я всім даю кілька порад, як за допомогою вправ знизити тривожність, — розповідає пані Ірина. — Найпоширеніші — це дихальні вправи, коли ми дихаємо животом, або так зване «квадратне дихання»: чотири секунди — вдих, чотири секунди — затримка дихання, чотири секунди — видих, чотири секунди — відпочинок.
-Ірино, але в хвилини стресового стану «квадратне дихання» — це буде останнє, про що я згадаю, чесне слово!
— Тому що ви не відпрацювали ці навички під час спокою. Ви про них просто знаєте, тому у стресовій ситуації справді не згадаєте. Бажано навчитися цьому, коли все оk, коли все добре.
-В інтерв’ю неможливо розповісти про всі техніки, які ви застосовуєте на приктиці. Що радити прочитати, вивчити самостійно?
— Є така відома модель «BASIC Ph» – це деякий «міст над прірвою», що допомагає людині «вирости» з кризової ситуації, «з’єднати» внутрішнє «Я» та зовнішній «Світ». «BASIC Ph» розроблена дуже давно, ця модель про те, як залучати всі ресурси. Це, по-перше, віра: в Бога, віра в себе, в цінності, в майбутнє. По-друге, це вміння проробляти свої емоції, розуміти і проявляти. Важливі напрямки – розвиток власної творчості, соціальні контакти. Якщо не впораєтесь, звертайтесь до психологів.
-Як можна домовитися про індивідуальну зустріч з вами?
— Якщо є бажання зустрітись, зверніться, будь ласка, до Ренійської дитячої бібліотеки та залиште свій контакт. Мені обов'язково повідомлять про ваше бажання, я передзвоню, повідомлю день і час, коли ми зможемо зустрітись.
-Багато людей дійсно з різних причин не приходять по консультацію до психолога, але іноді діляться своїми почуттями з нами, журналістами. Чи можу я розповісти кілька ситуацій, щоб отримати консультацію?
— Будь ласка.
-Ситуація перша: страх у малечі. У сім'ї росте маленька дитина, їй два з половиною рочки. Коли малюк чує гучну сирену, кидає свою гру і з криком, з жахом в очах біжить до мами. У дорослих членів сім'ї серце рветься на шматки: дитина маленька, не поясниш те, що відбувається. Як правильно поводитися дорослим?
— Якщо доросла людина може опанувати себе, свій стан, то маленької дитині стан передається від дорослих. Малеча тонко відчуває, як почуває себе матуся. Саме її настрій передається дитині. Тому вона повинна проявляти рівноваженість, спокій, говорити спокіним голосом.
Дуже ефективні дихальні вправи та телесні контакти. Дихальні вправи це, наприклад, «квадратне дихання», про яке я розповіла. Стосовно тіла, це легкі простукування. Можна проспівати, переключити увагу дитини. Допомагає «заземлення»: що я відчуваю тут і зараз. Тобто дитині, наприклад, можна дати у руки м’яку іграшку, зосередити на неї увагу – якого вона кольору, яка на дотик.
До кожної дитини треба підібрати конкретні вправи. Головне, щоб вже були навички, а набути їх можливо лише в нормальному стані — проробляйте разом з дитиною.
-Ситуація друга: «зник у телефоні». Жінка, яка зараз живе у Рені, втратила все: її міста більше немає, її домівки більше немає. Вона «рятується» у TikTok. Каже, якби не ці розваги, вона б не впоралася зі своїм горем та болем. Вона днями «в телефоні», хоча усвідомлює, що це – байдикування. Це вже якась «наркотична залежність» від телефону, хіба це нормально?
— Складно сказати у ці часи, що нормально, а що не нормально. Якщо це людині допомагає, то це може бути як ресурс. Але треба пам'ятати, що завжди можна розширити свої ресурси. Це може бути просто прогулянка на природі. Можна поспілкуватися з близькими, або з людьми, які тобі подобаються. Почніть займатися якимось хобі, яке саме вам подобається. Або, можливо, щось вивчати нове, наприклад англійську чи будь яку іншу мову – для того, щоб когниції включити (когніція – процес, за допомогою якого відбувається обробка інформації нашою свідомістю), зосередитись на якихось знаннях, на розвитку. Коли ми щось бачимо нове, ми дуже переключаємо увагу на це, і в нас менше залишається часу на негативні моменти. Дуже добре зайнятися спортом. Це ресурси, які можуть допомогти. Тобто моя порада – розширюйте свої ресурси.
-Ситуація третя: самітність. Літня жінка, яка вимушено переїхала до міста Рені, бо втратила житло, страждає від самотності. У своєму рідному місті вона постійно була у соціумі. Її робота була пов'язана з людьми. Кожного вечора вона спілкувалась із сусідами по під'їзду — обговорювати новини, свої справи, почуття. Це все втрачено. У новому, чужому місті, літній жінці важко знайти нові контакти. Що порадите?
— Справді, соціалізація, спілкування — це один із найдієвіших ресурсів. До речі, проект, у якому я працюю, готував спеціалістів для створення груп взаємодопомоги. У багатьох містах та селах вже створено такі групи. Люди збираються – і переселенці, і місцеві та спілкуються. Вони вибирають певну тему та обмінюються своїм досвідом, своїми думками. Вони разом малюють, збирають мозаїку, щось роблять. Таким чином люди знайомляться, починають підтримувати зв'язок, створюють нові дружні стосунки. У Рені і Ренійській громаді теж створено такі групи.
-Ситуація четверта: агресія незнайомця. Днями співробітниці однієї з міських установ перенесли стрес: зайшов чоловік у формі воєнного, який шукав міськраду. Відповідь, що міськрада змінила свою адресу і треба пройти ще кілька кварталів, стала приводом для спалаху гніву. Чоловік поводився настільки агресивно, що налякав усіх жінок — грюкав дверима, жбурляв свою сумку, ображав, кричав, що він контужений. Скажіть, Ірино, як правильно поводитися, коли стикаєшся з такими проявами агресії?
— Спробувати зрозуміти цей момент. Агресія – базова емоція і може бути у кожної людини, особливо в наш час. Хтось адаптувався, і градус агресії зменшився, людина вже володіє собою. А в когось, можливо, сталася серйозна трагедія, і людина ще не впоралася зі своїми емоціями.
Єдиного для всіх випадків алгоритму дії немає, тому що ми не знаємо причини агресії. Можливо, людина хоче виплеснути емоції та очікує, що буде реакція. Якщо реакції не буде, то агресія згасне.
Навколишнім треба постаратися не реагувати на агресію, і тим більше ні в якому разі не вступати в суперечку — це тільки збільшить градус. Людина агресію виплеснула — і завершила на цьому.
Якщо людина потребує допомоги, допоможіть, наскільки ви можете допомогти. Якщо це не пряма агресія, ви можете просто послухати, поспілкуватися.
Якщо проявляється агресія у дитини, то найчастіше я рекомендую заняття силовими видами спорту – побити грушу тощо. Показано контактні види спорту – бокс, карате, але обов'язково під керівництвом тренера, під контролем.
Якщо моменти агресії у дитини виникають дома, то можна просто побити подушку або покричати – ось такі вправи.
Якщо ви відчуваєте виснаження чи вам важко самостійно впоратись із ситуацією, обов’язково зверніться за кваліфікованою допомогою психолога.
-Дякую за змістовні відповіді і за ваше чуйне серце, пані Ірино!
Як психологиня Ірина Проскуріна працює з дітьми, які вправи вони виконують – в репортажі на каналі «Новини Рені».
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
