Як війна змінила овочеву мапу України.
У виробників овочів із Новосільського, а також інших сіл півдня Одещини з'явився потужний конкурент – Закарпаття.
Звідки «за горами» можуть бути ранні овочі, запитаєте ви? Про це нам розповіла підприємниця із Білгорода-Дністровського Олена Громовенко, яка щодня скуповує овочі в Новосільському та доставить їх на оптовий ринок.
— Ось уже п’ятий рік поспіль ми скуповуємо овочі у виробників і відвозимо на оптовий ринок у Маяки, — каже пані Альона. — На сьогодні це єдиний оптовий ринок в Одеській області, який здатний «перетравлювати» справді гігантські партії овочів. У Маяках завантажуються величезні фури, які потім розповзаються по всій країні: на Київ, Запоріжжя, Харків та інші великі міста. Якщо говорити глобально, то головна місія торгівлі — вивезти бодай 70% усього цього врожайного багатства за межі Одеської області. Інакше ми всі тут будемо на овочах спати та овочами вкриватися.
Олена Громовенко каже, що в період широкомасштабної війни істотно впали обсяги продажу овочів, оскільки частина населення виїхала за кордон. У більшості тих, хто залишився в Україні, статки — пенсії та зарплати – скоромні.
— Ще одна проблема — в нас з'явився неочікуваний конкурент — Закарпаття. Коли ми про це говоримо, у всіх очі на лоба лізуть: «Звідки там, за горами, теплиці?» А я вам розповім. Коли з перших днів війни почався наступ на Херсонщину, і частина нашої головної овочевої житниці опинилася в окупації, а інша — під постійними обстрілами, працювати аграріям стало просто неможливо. І от частина херсонських овочівників — люди з золотими руками та мега-досвідом — евакуювалися подалі від вибухів, аж на Закарпаття. Не довго думаючи, вони розгорнули там свій улюблений бізнес: орендували землю, настроїли теплиць і давай вирощувати овочі. За кілька років це набуло такого розмаху, що тепер Закарпаття — це жорсткий конкурент для Одеської області. Хоча, я вважаю, на смак наші південні овочі смачніше. Наприклад, на Західній Україні огірки якісь сухуваті, а наші — соковиті, ароматні. З південних овочів робиш салат — пахне на всю хату. Не знаю, в чому секрет — чи то в якості землі, чи то вода особлива, чи сонця більше.
— Як би там не було важко, ми все одно крутимо педалі й намагаємося працювати, — підсумовує пані Альона. — Йти нам нікуди. Хочу сказати головне: ми безмежно вдячні всім людям, які, попри все, вирощують овочі. Завдяки їм у нас є робота, а у вас — салат на столі.
Антонина БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
