Сергій Строя – про перспективи (частина друга).
У першій частині інтерв'ю з директором ДП «РМТП» Сергієм Строя ми говорили про високі показники 2023 року, завдяки чому підприємству вдалося заробити сотні мільйонів гривень чистого прибутку та з'явилася можливість інвестувати у розвиток підприємства.
-Сергій Костянтинович, на сайті ДП «РМТП» є інформація про те, що підприємство фінансує ремонт кранів «Альбатрос», «Сокіл» та інших. Що зроблено?
–Коли у березні минулого року я був призначений на посаду директора, почав саме з кранового господарства. Можна було обійтися без малої механізації та портофлоту, але крани – основа всіх основ, коли йдеться про виконання наших договорів. Крани — це те, що майже ніхто не мав. Особливо крани великої вантажопідйомності. Але вони були в такому стані, що деякі вже не працювали, а деякі працювали просто на знос. Позбутися цих кранів означало просто припинити роботу. Могло бути як у романі Ільфа і Пєтрова «Дванадцять стільців»: «Ми зайві на цьому святі життя». Тому ми насамперед зайнялися ремонтом кранів великої вантажопідйомності. І наші вороги в одному з перших прильотів пошкодили саме 250-тоний кран, задіяний у перевалці зерна із залізничних вагонів.
-Цей кран можна відновити?
— Ми його вже відновили. Ми направили на це всі свої сили, оскільки у профільному міністерстві перед нами постійно ставили завдання збільшувати обсяги перевалки зерна.
У нас процес ремонту кранів відбувається в режимі non-stop. Ми відновлюємо кранове господарство, яке активно використовується у роботі. Ми знаємо, де ця активність проявляється вище, та ремонтуємо відповідні крани.
Крім цього, ми придбали вантажозахоплювальні пристрої (ГЗП) для різних видів вантажів.
Коли я був призначений директором, звернув увагу на те, що майже кожен день підписую рахунки на оплату нових стропів. Виявилось, що ГЗП немає, вантажі всіх видів перевалюються на стропах – вони перетираються, рвуться. Цією проблемою зайнявся мій заступник з експлуатації Валерій Бабенко, було закуплено необхідні ГЗП.
Тепер наш такелажний склад працює цілодобово, там є спеціалісти, які стежать за тим, щоби ГЗП були у справному стані. Тому що несправні ГЗП, як і несправний навантажувач, — це загроза безпеці.
-А як справи з малою механізацією?
— Ми розширили комплекс послуг, які надаємо засобами малої механізації. Ми отримали навантажувачі від американських партнерів, які надають Україні безоплатну допомогу у період війни.
Нас збирали до Мінінфраструктури: велися переговори, підписували меморандум. Зізнаюся, я ставився до цього скептично. У моїй практиці завжди було так: хтось приїжджає, цікавиться, запевняє, що хоче допомогти. Але, зазвичай, зупинялося на етапі – «цікавиться». А тут ми почали отримувати реальну допомогу у вигляді навантажувачів, автомобільних терезів, які вже встановили. Я приємно вражений.
Коли приходило нове обладнання, ми завжди писали іноземним партнерам листи подяки і висловлювали надію на те, що наші взаємини на цьому не закінчяться, що ми знайдемо додаткову підтримку – для активізації своєї роботи.
Частину навантажувачів придбали за рахунок коштів підприємства. В результаті у нас зараз не менше засобів малої механізації, ніж було в найблагополучніший для порту період. Причому, вони все нові. Коли я хочу підняти собі настрій, їду в порт і радію нашим парком автонавантажувачів.
-На сайті ДП «РМТП» я побачила інформацію про те, що вкладаються кошти у ремонт портофлоту. Зокрема, проведено ремонт буксиру «Хірург Романов» – корпус, палубне обладнання, ремонт двигунів. Також планується провести ремонт буксиру «Інженер Шлаєн», приблизно на 25 млн грн, та службового катера «Юпітер», приблизно на 8 млн грн.
Які буксири на сьогодні має порт? Яким був його технічний стан до великої війни, що зроблено у 2023 році та що планується зробити?
— Портовий флот є і в ДП «АМПУ», і в деяких приватних компаній, але за кількістю одиниць ми, звичайно, на першому місці. Проте як мінімум десятиліття через складне фінансове становище портофлот підприємства не ремонтувався.
Є такі серйозні організації як, наприклад, «Регістр судноплавства України», які контролюють стан флоту. Якщо той чи інший буксир не відповідає всім вимогам, він позбавляється права виходити в акваторію і просто прив'язується до берега. Причому, його не можна просто залишити біля берега, як несправний автомобіль у себе у дворі: там цілодобово працюють люди — щоб забезпечити безпеку, щоб флот був наплаву.
Минулого року ми відремонтували буксир «Хірург Романов», відновили реєстрові документи, забункерували та зробили все необхідне, щоб він міг надавати послуги як повноцінний буксир. У грудні він почав працювати. Судячи з того, як швидко з нами уклали договори на послуги, ми розуміємо, що учасникам портової діяльності бракує буксирів. Я вже дивився економіку, за цей короткий період вона вже обнадійлива: експлуатаційні витрати помітно нижчі, ніж ті доходи, які буксир «Хірург Романов» приносить від послуг.
Це при тому, що у нас тарифи, щоб залучити клієнтуру, дещо нижчі, ніж у інших компаній, які надають ці послуги.
Існує вічна проблема доставки комісій катерами, їх не вистачає. У зв'язку з цим ми ремонтуємо катер «Юпітер», який буде використовуватись для доставки комісій.
Ми плануємо на 2024 рік ремонт буксиру «Інженер Шлаєн». Це дуже дороге задоволення. Якщо наше фінансове становище дозволить, звичайно, ми ремонтуватимемо. Але будемо враховувати обстановку, наскільки активно буде задіяний буксир «Хірург Романов»? Чи потрібний ще один буксир? Просто нарощувати флот для того, щоб фотографуватись з ним, я не збираюся.
Ми знову повертаємося до тенденцій: якщо буде зниження обсягів вантажоперевалки, поменшає суднозаходів, а, отже, і заявок на надання послуг буксиру.
-Які капіталовкладення ще може дозволити собі ДП «РМТП» і які пріоритети в інвестиціях підприємства?
— Що означає «дозволити»? Необхідно діяти з урахуванням тенденцій. Якби тенденція 2023 року зберігалася, я міг би сказати, що робитимемо далі. До наших планів, наприклад, входило побудувати ще один критий склад для зерна.
Коли я приїхав у березні і побачив зерно просто неба… Це ні в які рамки! Якби у вісімдесяті роки, коли я починав працювати в Ренійському порту, ми так ставилися до зерна, то керівництво досі сиділо б у в'язниці.
Проблема портів на Дунаї в тому, що не вистачає критих складів, тому ми хотіли б побудувати ще один критий склад — ця послуга дуже затребувана. І вона дозволяє не так заробити на зберіганні зерна, як «прив'язати» до себе клієнтуру. Тобто ми можемо надавати додаткові послуги для зберігання вантажів тим клієнтам, які уклали з нами договір на перевалку. Тому критий склад – це дуже цікаво. Залежно від того, якими будуть обсяги вантажоперевалки, якими будуть доходи та фінансове становище порту, вже прийматимемо рішення – будувати чи ні.
-Є висновок комісії про те, що в ході серії атак ворожих дронів постраждало чимало складських приміщень у багатьох портових операторів – це і силоси для зерна, і склади-«черепашки», які ставили останнім часом. Чи велику шкоду зазнала складська частина ДП «РМТП»?
— Втрата була нанесена значна, проте склади можна відновити. Наші склади були збудовані ще Радянським Союзом, який постійно готувався до війни. У нас два найпотужніші склади з армованою бетонною покрівлею, тому вони постраждали менше. Ще один склад постраждав значно більше.
-Але коли були атаки, Ви, Сергію Костянтиновичу, напевно, перш за все, турбувалися про людей?
— Безумовно.
-Що зроблено для безпеки персоналу?
— На території порту ще з радянських часів достатня кількість бомбосховищ, які зараз перебувають в управлінні ДП «АМПУ», яке забезпечує всі види безпеки в акваторії. Це надійні укриття, розраховані майже на 4 тисяч осіб, які колись працювали. Сьогодні на території порту, у всіх портових операторів, робітників значно менше, ніж тоді, тому існуючих укриттів вистачає. Було зроблено відповідний ремонт, з усіма учасниками портової діяльності ДП «АМПУ» уклало договори, з нами в тому числі.
Кожному змінному диспетчеру роздано смартфони з програмами, де відображається інформація про потенційну загрозу – якщо зафіксовано зліт ворожої авіації або запуск дронів. Ще тривоги немає, а диспетчер вже знає, що треба буде виводити людей в укриття. Коли звучить сирена, робота однозначно припиняється. Хтось йде в укриття, а хтось сідає на свій автотранспорт та їде додому. Проте диспетчер та працівник медсанчастини з матеріалами для надання першої медичної допомоги однозначно під час тривоги перебувають на території терміналу в укриттях.
Ми провели навчання з персоналом – як діяти під час тривоги. Ми зробили все для того, щоб люди були у безпеці.
Інша річ ставлення людей: доки не почало прилітати, портовики не серйозно ставилися до питання безпеки.
-Коли на околицях портів на Дунаї стояли тисячі фур в очікуванні розвантаження, знову було порушено питання щодо необхідності будівництва залізничної колії, яка з'єднає порт Рені з магістралями «Укрзалізниці». На якому етапі сьогодні це питання?
— Про те, що вкрай необхідно будувати колію, в одному з інтерв'ю заявляв директор регіональної філії «Одеська залізниця» Сергій Нікулін. Це було приблизно півроку тому, прогноз будувався на існуючій тоді ситуації. Але ситуація змінилася, про що я вже розповів. І розмови на цю тему вже припинились.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
