Близькі люди розповіли, чим займалася колишня керівниця Ренійського району на пенсії.
Сьогодні мешканці Ренійської громади проведуть в останню путь Галину Василівну Трегуб.
Протягом кількох років вона стояла біля керма Ренійського району, працюючи на посаді першого заступника голови райвиконкому, а потім головою цього органу управління.
Як розповідає ветеран журналістики Ніна Стойловська, Галина Трегуб приїхала до Рені разом зі своїм чоловіком Анатолієм Мотруком: він як молодий фахівець отримав направлення до прикордонного міста. Галина Трегуб, як дипломований економіст, влаштувалася на роботу в Ренійське депо і стала першим економістом в історії цього підприємства. Тут молоду жінку з лідерськими якостями та чудовою освітою помітили та запросили на роботу до Ренійського райкому партії: так розпочалася кар'єра Галини Трегуб в органах влади.
Вона була людиною слова і справи, багато хто запам'ятав її стиль роботи, далекий від популізму:
— Якийсь час Галина Василівна, працювала в райвиконкомі, в Ренійській райдержадміністрації в команді з Олександром Прокопенем, — згадує краєзнавець Михайло Салабаш. – Зокрема, Галина Василівна очолювала робочу групу з підготовки та видання Книги Пам'яті. Пам'ятаю, що вона дуже вміло підібрала спеціалістів до робочої групи, поставила перед усіма завдання – і був результат. Вона мала талант роботи з людьми. Ще мене вражало те, як Галина Василівна оперативно вирішує проблеми: хтось звернувся із запитанням, і буквально наступного дня це питання починає вирішуватись.
Ветеран залізниці Анна Зеленьова згадує, як з ініціативи Галини Василівни Трегуб у Рені створили жіночий клуб «Совремєнніца», який активно працював.
Галина Василівна вийшла на заслужений відпочинок із посади начальника Ренійського відділу статистики.
— На жаль, особисто мені не пощастило працювати з Галиною Василівною, але я її знаю, як людину найвищої відповідальності, порядності та чуйності, — каже заступник голови Ренійської громади Іван Стадников. – І на пенсії вона завжди була в курсі подій, займала активну життєву позицію: під час випадкової зустрічі на вулиці ми обговорювали актуальні питання. Знаю, що Галина Василівна за своєю ініціативою допомагала людям похилого віку, інвалідам, опікувала їх.
— Якось Галина Василівна звернулася до мене із запитанням: чи немає можливості знайти диван для інваліда? – розповідає підприємець Лілія Олійник. – Вона опікувалася цим самотнім інвалідом (і не лише ним), носила тавочки з їжею. І ось одного разу, зазирнувши до його будинку, побачила, що у чоловіка зламався старий диван. «Ліля, уявляєш, людина спить на підлозі ...» — переживала вона. У нас якраз був старий, але ще добрий диван. Галина Василівна знайшла вантажників. І таких випадків можна розповісти багато. Галина Василівна була дуже комунікабельною людиною, вона підтримувала зв'язок із усіма, з ким працювала. Буквально 8 серпня вона приходила на поминки моєї мами, з якою разом працювала, вшанували її пам'ять. 9 серпня ми були шоковані – Галини Василівни не стало. Знаю, що з ранку вона сходила на ринок, поспілкувалася зі своїми сусідами, сказала, що погано почувається, викликала «швидку» і зайшла в будинок.
— Разом зі своїм чоловіком Анатолієм Степановичем вони виховали двох синів, – розповідає Ніна Стойловська. – Галина Василівна пишалася своїми трьома онуками, їхніми успіхами.
І ще один штрих до портрета: у Ренійській районній бібліотеці не знайшлося жодної публікації про Галину Василівну Трегуб: займаючи відповідальні керівні пости, вона була настільки скромною людиною, що жодного разу не розповіла про свою роботу.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
