Ренійська нафтобаза під час його перебування була підприємством союзного значення.
Вчора ввечері, 29 вересня, на 86-му році життя пішов у найкращий світ Іван Трохимович Федоренко.
35 років він працював на Ренійській нафтобазі, з яких 23 роки – на посаді директора підприємства.
Ренійська нафтобаза на той час була підприємством союзного значення, з кожним роком нарощувалися темпи перевалки нафтопродуктів, обсяг яких зріс з 1 млн. до 2,5 млн. тонн на рік. Нафтопродукти завозилися з Уралу, Казахстану, а вирушали на Румунію, Югославію, Австрію. Робота велася цілодобово, у колективі працювало до 200 осіб.
Іван Трохимович Федоренко на перше місце ставив питання безпеки: на підприємстві постійно проводилися протипожежні навчання, здійснювався суворий контроль за всіма технологічними операціями.
Івана Трохимовича поважали за компетентність, високе почуття відповідальності, розуміння проблем міста та району, у вирішенні яких він завжди надавав допомогу. Наприклад, він часто рятував трудівників сіл під час піку сільгоспробіт, якщо у них виникали проблеми із постачанням паливно-мастильних матеріалів. І.Т. Федоренко обирався депутатом районної та міської рад, очолював комісію з промисловості, транспорту та зв'язку.
Жителі Рені, Ренійського району стали для Івана Трохимовича новою родиною, яку він полюбив усім своїм серцем.
Родом із Полтавщини, Іван Федоренко приїхав до Рені 1961-го року після закінчення Львівського політехнічного інституту. Як молодий фахівець він був зобов'язаний відпрацювати на Ренійській нафтоперевалочній базі два роки, після чого планував повернутися до рідних країв, де залишилася велика рідня – Іван Федоренко виріс у сільській багатодітній родині. Але доля розпорядилася інакше: у Рені Іван зустрів дівчину на ім'я Аксенія – вона приїхала з Молдови погостювати до родичів.
Одружившись, наречені вирішили залишитися жити в портовому містечку.
Через 12 років роботи на посаді головного механіка Івана Федоренка як досвідченого та грамотного спеціаліста призначили директором підприємства. На цій посаді він працював аж до виходу на пенсію 1996 року.
Усе своє життя Іван Трохимович багато читав, вивчаючи історію України, світову історію. Він завжди був дуже цікавим співрозмовником та великим оптимістом. Тому він не втратив свого кола спілкування навіть тоді, коли вийшов на пенсію – Трохимовича ренійці поважали не за посаду начальника, а як Особу з великої літери.
До останніх своїх днів Іван Трохимович із задоволенням приймав у гості товаришів, які приходили до нього за нашими традиціями із добрим безсарабським вином. Так, останніми роками спілкування та саме життя ветерана праці було затьмарено великою війною в Україні. «Я народився під час війни — і на схилі своїх років знову переживаю війну», — сумував шановний пенсіонер.
Похорон Івана Трохимовича Федоренка відбудеться 1 жовтня. Цього дня попрощатися з ним можна за адресою: вул. Соборна, 105 (двоповерховий будинок навпроти цеху різців).
Про час повідомимо додатково.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
