Чому вчені світу досі в захваті від Дуги Струве, дізналися активісти ГО «Наша спадщина-Рені».
Нещодавно активісти ГО «Наша спадщина-Рені» відвідали унікальну пам’ятку науки та техніки, що внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, — Дугу Струве, точніше — її південний край. Тут поставлено чавунний обеліск, як крапка у проєкті, що має видатну світову цінність. Пам’ятник знаходиться просто серед городів мешканців села Стара Некрасівка, що неподалік від міста Ізмаїл.
Пращур сучасних GPS-навігаторів
Нагадаємо, що на території України є лише 8 об'єктів, що включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це Собор святої Софії і Києво-Печерська лавра, це історичний центр міста-порту Одеси та асамбль історичного центру Львова. Погодьтесь – всім відомі місця.
Але мало хто чув про Дугу Струве, яка у першій половині XIX століття допомогла людству точно визначити точний радіус планети та довести, що Земля — це не ідеальна куля, а сплюснутий біля полюсів еліпсоїд.
— Дуга Струве входить до списку Всесвітньої спадщини нарівні з єгипетськими пірамідами та Великим китайським муром, — підкреслює голова ГО «Наша спадщина-Рені» Галина Маратаєва. — Українці подорожують світом, країнами Європи, але мало хто відвідує цю перлину. Тим часом Дуга Струве — пращур сучасних GPS-навігаторів у наших смартфонах.
Як за допомогою дерев’яних вишок вимірювали планету
Отже, пояснимо, що собою являє Дуга Струве. Це гігантський геодезичний інструмент завдовжки понад 2820 кілометрів. Дуга прокладена від Гаммерфеста в Норвегії до Старої Некрасівки в Україні. Вона складається з мережі, що налічує 265 тріангуляційних пунктів.
На карті ми бачимо ланцюг трикутників, на вершинах яких були встановлені дерев’яні вишки. За їх допомогою геодезисти проводили кутові вимірювання, завдяки яким розрахували розміри Землі та довели, що вона має форму еліпсоїда.
Для XIX століття це був неймовірно прогресивний інструмент: він вимагав точного вибору точок, правильної рекогносцировки та ретельних замірів. З кожної вишки мало бути видно щонайменше чотири інші.
Технічно це виглядало так: фахівець піднімається на вишку, знаходить через прилад інші вишки й за допомогою спеціального пристрою робить заміри. Для цього використовували метод тріангуляції, коли одну сторону трикутника (базисну) вимірюють вручну, а решту — розраховують за тригонометричними формулами.
Для вимірювання базисної сторони використовували мірні жезли завдовжки 4,26 м. Щоб лінія була максимально рівною, місцевість доводилося десь підкопувати, а десь — підсипати.
Ініціатором роботи був перший директор Пулковської обсерваторії Василь Якович Струве. Однак насправді цього вченого звали Фрідріх Георг Вільгельм Струве, він був астрономом німецького походження.
Космічна точність XIX століття
Роботи тривали 40 років. У них брали участь сотні офіцерів-геодезистів, солдатів та місцевих помічників, які встановлювали знаки у важкодоступних місцях: від арктичних скель до степів Бессарабії.
Фінансувався проєкт коштом Російської імперії та Шведсько-Норвезької унії, оскільки дуга проходила територією саме цих держав. На той час це були колосальні інвестиції в науку, порівняні з сучасними космічними програмами.
Наскільки точним був цей метод? На початку 2000-х геодезисти перевірили один із білоруських відрізків за допомогою супутників: розбіжність становила не більше 3,5 сантиметрів.
Світову цінність охороняють дворові песики
Під час будівництва геодезичної дуги ніхто особливо не дбав про збереження конструкцій, адже їх не планували використовувати тривалий час. З роками частина пунктів руйнувалася та зникала. Ті, що вціліли, розташовані на території десяти країн: Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, Молдови та України.
На теренах нашої країни три об'єкти Дуги збереглися на Хмельниччині, а один, кінцевий — на Одещині.
Пам’ятний знак у Старій Некрасівці — це чотиригранний чавунний обеліск, відлитий ще за часів самого Струве. Він установлений на кам’яному постаменті й зберігся майже в оригінальному вигляді.
На відміну від багатьох інших точок Дуги, де залишилися лише металеві болти у скелях чи непомітні куби в землі, наш пам'ятник — це повноцінна архітектурна споруда. Напис на ньому зроблено латиною та старослов’янською мовами. Він сповіщає, що тут розташована південна межа Дуги меридіана від річки Дунай — до Льодовитого океану.
Текст повідомляє, що вимірювання проводили з 1816 по 1852 рік під найвищим заступництвом тогочасних монархів.
Пам'ятний знак стоїть на околичній вулиці села Стара Некрасівка, просто серед городів. Цю світову цінність охороняють хіба що дворові песики, які завзято обгавкують дуже рідкісних гостей.
Скарб серед городів, що залишили «чаклуни»
Місцеві легенди кажуть, що у XIX столітті мешканці села подекуди ставилися до геодезистів із підозрою, вважаючи їх «чаклунами», що вимірюють землю задля якихось таємних податків чи магічних ритуалів. Навколо пам'ятника завжди ходило чимало чуток. Саме це допомогло йому «вижити» крізь війни та революції — люди просто боялися його чіпати.
З ініціативою надати Дузі статус об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1993 році виступила Фінляндія. Проєкт готували понад десять років: шукали точки, збирали та вивчали інформацію з різних країн. Зрештою обрали 34 пункти, що збереглися найкраще. У 2005 році їх включили до Списку всесвітньої спадщини.
За значенням для геодезії Дугу Струве можна порівняти з таблицею Менделєєва для хімії. Вона стала основою для найважливіших земних вимірювань і точної картографії, а метод тріангуляції використовували аж до кінця XX століття, доки не з’явилися космічні супутники.
Антоніна БОНДАРЕВА
Понравилась статья? Поделитесь с друзьями!
